Muzey Rodyny Krychevsʹkykh — Attraction in Опішнянська селищна громада

В гончарній столиці України Опішні, або Опішному, як тут здавна кажуть, є музей мистецької родини Кричевських. Незважаючи на свій підлітковий вік (музею 11 років) досить грунтовний, цікавий і, певною мірою незвичайний. Для мене особисто Василь Кричевський - це геній в українській архітектурі, живописі, мистецтві взагалі, найбільш український з українських, свого роду Шевченко в архітектурі. Такі народжуються раз на століття. Щоб зрозуміти геній Кричевського, достатньо бачити Полтавське губернське земство - нині Полтавський краєзнавчий музей. Але радянська історіографія робила все можливе, щоб було забуте і його ім'я, і його твори. Вірогідно, якби він не зміг емігрувати у Венесуелу, його б чекала така ж доля, як і його брата Федора, який помер у 1946 році в Ірпені від голоду. Василеві Кричевському радянська влада ніколи не забувала ні ескізів українського герба - Тризуба, якого той намалював для УНР, ні ескізів українських грошей, печаток і взагалі всієї української символіки, автором якої він був. Музей мистецької родини Кричевських розташований в колишньому будинку Кричевського-Лебіщака. До побудови цього будинку тут розташовувалась перша в Лівобережній Україні гончарна школа — Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства, потім - земська гончарна школа. І вже у 1916 році за проєктом видатного архітектора та живописця Василя Кричевського, автора українського Тризуба та основоположника українського архітектурного модерну, за участі інструктора гончарного виробництва, технолога-кераміста з Галичини Юрія Лебіщака була збудована ця будівля - серце гончарної столиці: все, що потім в ній розташовувалося, було пов'язане із гончарством. Будинок був осередком гончарного життя Опішні - в 1925 році тут була відкрита Опішнянська керамічна промислова школа, в 1929 році була утворена гончарна артіль "Художня кераміка", потім функціонувала Опішнянська школа майстрів художньої кераміки, потім цех №1 Опішнянського заводу "Художня кераміка". Знаєте, як ото в релігії кажуть "намолене місце", так і в Опішні у мене виникла відповідна асоціація - "нагончарене місце" :-) "Художня кераміка" не витримала буремних 90-х припинила свою діяльність і будівля стояла покинута, поступово руйнуючись - уже не було ні даху, ні підлоги. 2012 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про відзначення 140-річчя з дня народження Василя Кричевського» на державному рівні. Тож були виділені кошти, проведені ремонтні та реставраційні роботи і у 2013 році в цій історичній будівлі відкрився музей мистецької родини Кричевських — перший в Україні музей, присвячений творчому доробку цієї мистецької династії. В музеї є як архівні фотографії та документи цієї родини, що висвітлюють складні колізії життя її членів так і мистецькі твори. Окрему залу присвячено головному захопленню Василя Кричевського - народному мистецтву. Експозиція нагадує інтер'єр квартири митця в будинку Михайла Грушевського в Києві: вона наповнена унікальними творами кераміки, різьблення, ткацтва, вишивання, народного одягу. А які тут гобелени! Очей не відвести!.. Зараз нащадки Кричевських, уже 4-те покоління, живуть в Венесуелі та США. В кожному поколінні є люди мистецтва. Також на території музею експонуються ковальські роботи, що стали результатом щорічного ковальського фестивалю ВакулаФЕСТ-ХХІ, який проводився з 2001 року по повномасштабної війни. Дуже цікавий музей, особливе місце про особливу людину і особливу родину. Обов'язкове для відвідування кожним українцем, бо маємо знати своє і про своїх, щоб розуміти, що ми не на порожньому місці з'явилися, що це ми, а не нам і за нас усе створили, щоб розуміти, що є наше і що треба...

Так вышло, что семь лет назад изменился мой адрес. Нет, я не переехал. Просто сменили топоним. И я стал жить на улице Кричевского. Естественно, понимая, что речь не о Гарике, я погуглил инфу. Понял, что человек не заурялный и, наверное заслужил, чтоб в его честь была названа улица... Хотя старым адресом я откровенно гордился. Я живу в МЖК "Интернационалист". Я посвятил пол жизни Движению молодёжных жилых комплексов. И скажу, что это очень большая редкость, когда МЖК является почтовым и юридическим адресом... Единицы на территории всего бывшего СССР. А у меня было написано в паспорте... А стало - ул. Кричевского. Теперь, после посещения, дома-музея, горечь утраты любимого адреса, как-то стала намного меньше. Необычайно талантливый и разносторонний человек. Крайне интересна, как его собственная судьба, так и творчество его наследников. Огромное спасибо создателям и хранителям музея. И уж отдельного уважения заслуживает культурно - прсветительская работа. Музей является настоящим магнитом прикладного искусства самых разных техник и жанров. РЕКОМЕНЛУЮ всем, кому интересна культура Украины. От древней и старинной до самой, что ни на есть,...

Музей- выше всяких похвал. Просто маст визит! Там смело можно провести день, с утра и до вечера. Необходимо учесть, что филиалов несколько, и без машины вы не сможете посмотреть все. Очень интересно, современно, красиво и увлекательно. Большая территория, необычные экспонаты... Из минусов- нет достойного кафе, где можно нормально покушать. Во всей Опошне нашли одно, и то ужасное, вообще не файне! Хотелось бы порекомендовать руководству подумать над организацией ресторанчика, я уверена, от посетителей не будет отбоя. И проблема с сувенирной продукцией- ее почти что нет. Кое- какие мисочки, чашечки, выбрать не из чего. Магнитики тоже не очень. А так хотелось привезти домой и кувшин, и тарелки, и много всего, что мы видели в музее. Но, как оказалось, в Опошне остался только музей- производства нет, вот и продавать нечего. Так же, в музее мы узнали, что на рынке продают посуду из Славянска, что нас очень расстроило. Поэтому, чтоб жил хотя бы музей, нужно обратить внимание на пожелания многих...