Holy Cross Convent — Attraction in Полтавська міська громада

Полтавська усамітнена обитель на честь Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього була заснована у 1650 році з нагоди нам’яті про перші перемоги зброї гетьмана Богдана Хмельницького над поляками під Жовтими Водами та Пилявцями, учасниками якої були і козаки Полтавського полку. Відтоді Полтавський монастир стає найпівденнішим серед так званих городянських, тобто полкових монастирів Гетьманщини XVII століття. Кошти на його розбудову надають полтавські міщани та козацька старшина на чолі з Іваном Іскрою, Іваном Крамарем та полковником Мартином Пушкарем. Благословив будівельні роботи по зведенню ще тоді дерев’яного монастирського комплексу Київський митрополит Сильвестр Косів. Протягом XVII і навіть першої чверті XVIII століть монастир, розміщений поза межами фортечних валів Полтави, був надзвичайно вразливий від частих набігів кримських татар. В полтавський період Великої Північної війни (1700-1721 роки), у травні 1709 року, монастир стає резиденцією шведського монарха Карла XII. На думку дореволюційних істориків-краєзнавців саме на монастирському пагорбі відбулося важке поранення короля у ногу напередодні Полтавського бою на світанку 17 червня 1709 року. Вже після битви 28 червня монастир оглянув і Петро І. Відтоді відвідування полтавської обителі представниками правлячої династії царської Росії були включені до обов’язкової програми перебування вінценосних у Полтаві.

Протягом першої половини XVIII століття матеріальні статки обителі примножувались за рахунок величезних земельних володінь. Села Триби, Буланове, Розсошенці, Семенівка (сучасні Кротенки) підпорядковувались монастирю. Па південному схилі Монастирської гірки розміщувалась монастирська пасіка, яка дозволяла мати не тільки багаті запаси цілющого меду, а й вести свічний промисел. Слава ж про фруктові дерева монастирського саду, сушені вишні, яблука, груші та сливи була поширена далеко поза межами міста.

Впродовж другої половини XVIII століття Полтавський монастир став значним просвітницьким центром Півдня Гетьманщини, у витоків якого стояв Слов’яно-Херсонський архієпископ Євгеній Булгаріс. Завдяки його старанням монастир мав найбільшу в регіоні книгозбірню, до якої входили навіть видання Острозької друкарні XVI — XVII століть. Під егідою монастиря в Полтаві діяла школа півчих, згодом реорганізована в духовну семінарію.

В 60-х роках XVIII століття внаслідок церковної реформи імператриці Катерини II левова частка земельних володінь та біля 2-х тисяч монастирських селян перейшли під юрисдикцію урядової Колегії економії маєтностей духовенства. Сама обитель згідно штатної реформи отримала другокласну категорію. На початку XIX століття при монастирі відкривається невеличка іконописна школа на чолі з Даниїлом Московченко, автора чудотворної ікони Богоматері Уповання всіх кінців Землі. Нині список чудотворного образу можна бачити в Хрестовоздвиженському соборі обителі.

Наприкінці XIX століття чисельність монастирської братії становила сорок ченців. Як і колись головним джерелом існування обителі був обробіток та здача землі в оренду. При монастирі діяли столярна майстерня, швейна, притулок для священно-і церковнослужителів, училище для сліпих. Тоді ж коштом колишнього іркутського купця Інокентія Котельникова, найбільшого мецената обителі зазначеного періоду, був оновлений соборний іконостас XVIII століття, зведена трапезна церква в ім’я Симеона Богоприїмця, збудований...

Чудові враження від відвідин монастиря. Були в межах паломницької поїздки, ігуменя особисто провела пізнавальну екскурсію, а сестри турботливо пригостили смачним компотом і пиріжками. За що їм дякуємо.

Монастир заснував ігумен Мгарського Спасо-Преображенського монастиря Калістрат 1650 неподалік Полтавської фортеці. Розбудовувався монастир коштом полтавського полковника Мартина Івановича Пушкаря (1598–1658) та інших полтавців. Спершу всі монастирські споруди були дерев'яними. 1689 коштом гетьмана І. Самойловича розпочато будівництво мурованого Хрестовоздвиженського собору, зразком для якого слугував собор Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. Після падіння І. Самойловича будівництвом собору опікувалися гетьман І. Мазепа та полтавський полковник І. Іскра. 1693 монастир спустошили татари. Весною 1709 під час облоги Полтави шведи захопили монастир і з його земляних бастіонів обстрілювали міську фортецю. Після Полтавської битви 1709 собор завершено стараннями полтавського полковника Василя Васильовича Кочубея (1680–1743). Освячено 1756.

1750 на південь від собору збудували муровану теплу трапезну зі Свято-Троїцькою церквою (не збереглася, відбудована 1999). 1786 збудовано муровану монастирську дзвіницю, 1770 — будинок ігумена (не зберігся). Братські келії, збудовані 1770, обмежували монастирську територію з боку міста.

1889 збудовано мурований монастирський корпус з лікарнею, 1887 — трапезну церкву св. Симеона Богоприїмця. Монастир обнесено муром 1881 та 1887. За межами монастирського муру 1887 збудовано готель для прочан.

Від 1776 монастир був кафедральним для Слов'янських і Херсонських архієреїв. 1797 його зарахували до Чернігівської єпархії як чоловічий монастир 2-го класу. 1819–1876 при монастирі діяло чоловіче духовне училище. З 1884 тут була резиденція вікаріїв Полтавської єпархії.

1923 монастир закрили. Значну частину монастирських будівель знищено 1933. Монастир відновив свою діяльність (1942) як жіночий. У 1960 його знову закрили. Від 1990 діє як жіночий монастир УПЦ (МП).

Упродовж 1950–1953 на збережених старовинних будівлях проведено консерваційні роботи, 1981–2000 — здійснено...

Це чудове святе місце я так хочу туди і попрацювати разом із сестрами Христовоздвижинського жіночого монастиря побачитися з настоятилькою ігуменьєю Мастридією в неї скоро ювілей 50 років і я б хотіла туди потрапити якщо буде Господня Воля хотіла прийняти монашиство і жити там а якщо без пострига жити також там якщо можна так ніхто не знає як я туди хочу ми приїхали туди паломніческую поїздкую я зайшла в собор мені так легко на душі яначе ятам і жила серед монашиствующих сестер і сама почуствувала монашиствующую в такум такому самому облачені.Я хочу сказати матушці ігумені Мастридії я буду молитися за них за їх ню обитель укрпи вас ігуменьєю Мастридією із сестрами. Мене звати Наталья пррзвіще Бондар народилась 20.07 року в селі Дрижина Гребля вулиця Полтавська 6 я живу біля церкви Спасо-Приображенського храму ви проїжаєте село моє як їдете ...