Парк був заснований в 2009 році, його площа перевищує 6000 га. Перебування та кемпінг - платні, поденно. По 15 грн за людину та намет, 7 грн за дитину до 14 років.

Дозвіл хлопці сплачували десь за тиждень, але ніхто його наявність не перевіряв і жоден міфічний лісник за три доби не був помічений. Можливо тому, що ще «не сезон». Але в цілому, як я зрозуміла, реєстрація груп має проводитися заради ж їхньої безпеки, щоб рятівники знали кого, де та в якій кількості шукати.

Наша перша зупинка під час походу була біля Пам‘ятного знаку про форсування Південного Бугу. Поруч - Пам‘ятна стела Сергію Таращуку, голові Національного екоцентру України, провідному досліднику Миколаївщини та ініціатору створення в 1994 році РЛП Гранітно-степове Побужжя, на базі якого був заснований сучасний «Бузький Гард». (До речі, не дивлячись на спільну територію, обидва парки - окремі юридичні особи. Та кого зараз здивуєш трьома гетьманами на двох українців? 😏).

Та найголовніше, що саме звідси нам відкривається дивовжний краєвид! Вранішні промені сонця, ледь помітна свіжа зелень на схилах скель, бурхливий гомінкий потік Бугу десь під ногами та відлуння церковних дзвонів з іншого берега - таким нас стрів Бузький Гард.