Olesko Castle — Attraction in Busk Urban Hromada

Олеський замок одна знайстріших фортець Галичини, дата заснування не відома. Перша згадка про замок 1327 рік. За припушеннями істориків замок побудував один з синів галицько-волинського князя Юрія Львовича – Лев або ж Андрій. Замок перебував на кордоні держав, а відтак за нього постійно йшла боротьба між Литвою та Польщею. У другій половині ХV століття перестав бути фортецею і перетворився на резиденція відомих родів шляхти а саме Даниловичів, згодом Собеських, Жевуських. У 1629 р. в Олеському замку народився майбутній король Польщі Ян ІІІ Собеський. З його народженням пов’язана легенда, що розповідає як Софія Теофіла з роду Даниловичів, друга дружина Якуба Собеського, народжувала сина під час  сильної грози. Коли немовля повитуха поклала на мармуровий стіл, вдарила блискавка і стіл розколовся навпіл. Відразу ж з’явилося пророцтво, що новонароджений буде незвичайною людиною. І справді, Ян III став одним з найвидатніших польських королів. За часів Яна III Собеського Олеський замок отримав статус королівської резиденції. Про його оформлення особливо турбувалася дружина короля Марія-Казимира де Аркуйон. Через десять років після народження Яна ІІІ, в Олеському замку народився другий майбутній король Польщі — Михайло Корибут Вишневецький. Велику шкоду замку завдали самі її власники. Якось випадково в одній з кімнат було знайдено замурований скарб. І відтоді почалася лихоманка у пошукиах інших коштовностей: розбивалися стіни з розписами, руйнувалися каміни, знімалися підлоги. У кінці XIX століття Олеський замок був схожий на руїну. За припущеннями дослідників в експозиція Олеського музею, можливо, має найбільшу в Європі збірку дерев‘яної скульптури XIV - ХІХ ст. Основою збірки є скульптура XVIII ст. (Томаш Гутер, Конрад Кутшенрайтер, Іоанн Георгій Пінзель, Севастіан Фесінгер, Антоній Осінський, Ян Оброцький та інші). За рівнем майстерності Пінзель - номер два в світі після Мікеланжело. Тут міститься й найбільше зібрання портретів XVI-XVII століть в Україні. Всього ж в Україні таких полотен 250 (для порівняння: в Росії їх налічується лише 4). Стіни однієї з кімнат прикрашають дві унікальні шпалери (розпис по тканині), "сестри" яких красуються в Луврі. У залі розміщено два вівтарі. Вівтар Богоматері (1689 рік) складається з декількох живописних ікон, сповнених глибокого ліризму, зокрема зображення центральної ікони "Богоматері Одигїтрії з Христом", сцени "Зустрічі Марії та Єлизавети", "Спаса Нерукотворного". Реалістичні нюанси відчуваються у композиції "Відпочинок по шляху у Єгипет". Цей твір є синтезом іконописного живопису та вишуканої пізньо-ренесансної різьби, яку можна бачити у вигляді виноградної лози, стилізованих акантових листків та, так званих, "вушних раковин" на крилах вівтаря. У вівтарі, підписаному монограмою "МТ" (1608 рік), в єдиному стилістичному ключі об'єднуються архітектурна конструкція, кругла скульптура, високі і низькі рельєфи та живопис. У центральній частині вівтаря - рельєф "Свята родина", по боках, у нішах, вміщено фігури св. Станіслава і Войцеха, вище - алегоричні постаті, досконало виконані в круглій скульптурі. Розчленований ярусами вівтар, прикрашений голівками ангелів, розетками, колонами, гірляндами фруктів, перевитими виноградною лозою, має ренесансний характер із впливами маньєризму. В VI залі збереглося автентичне ліплення ("Викрадення Європи", "Смерть Венери від Аполлона" "Флора", "Сатурн, що доганяє Венеру" та "Діана, що купається"). В отворах вікон і дверей - залишки розписів (XVIII ст.). Замок мав свій пейзажний парк, але він не зберігся. Але стараннями працівників музею упорядковані дикі хащі, зроблено декілька галявин, встановлено кілька сучасних скульптур. В парку висадили чотирьох тисяч дерев та кущів, серед яких: катальпа бігнонієва, тюльпанове дерево та інші. Упорядковані також водойми. Річка Ліберція повернута у старе русло довкола...

Понад шість століть стоїть замок на 50-метровому пагорбі і є свідком та учасником багатьох подій.

Вперше згадується у 1327. Першим документально відомим власником замку був Іван з Сєнна, син Олесницького, звідки й назва замку.

Він стояв на межі Волині й Галичини, опинився на кордоні Литви й Польщі, за нього точилася постійна боротьба між цими державами. З 1340 замком володів литовський князь Любарт. Кілька разів твердиня ставала жертвою руйнівних набігів татар.

Він був власністю Даниловичів (тоді тут служив батько Б.Хмельницького), Собєських, Жувуських, Конєцпольських.

Визначною подією було у 1629 народження онука Даниловича, майбутнього короля Польщі Яна ІІІ Собєського, за часів правління якого замок отримав статус королівської резиденції.

Згідно легенди він народився під час грози та нападу татар; і в той момент, коли бабка повитуха поклала немовля на мармуровий стіл, вдарив дуже сильний грім, і стіл розколовся навпіл. Так з’явилося пророцтво про те, що новонароджений буде незвичайною людиною.

Замок багато разів потерпав від руйнацій: декілька пожеж і сильний землетрус 1838 спричинили руйнування мурів замку, під час якого був віднайдений скарб. З того часу палац руйнували в пошуках скарбів.

За зібрані в 1882 львів’янами кошти замок викупили, і він перейшрв у власність держави.

До 1939 використовувався як сільськогосподарська жіноча школа. Коли Галичина була приєднана до СРСР, тут організували табір польських військовополонених, у роки Другої світової - військові склади.

Лише з 1970-х розпочалося активне відновлення Олеського замку. Нині це відділ Львівської галереї мистецтв.

Це найбільш кінематографічний з-поміж усіх замків України – тут знімали понад 20 кінофільмів, серед яких : «Козаки йдуть», «Час збирати каміння», «Дике полювання короля Стаха», «Пастух Янко», «Королева Бона», «Д’Артаньян і три мушкетери», «Богдан Хмельницький», фінальний епізод польської кінострічки «Вогнем і мечем» та багато інших.

Красивий Олеський замок не лише зовні. Всередині доволі багата експозиція, яка розповідає про власників замку, про життя і побут людей в період середньовіччя та модерного часу. В 9 залах виставлені різноманітні роботи місцевих та західноєвропейських майстрів 12-19 століть: розкішні гобелени, портрети, ікони, скульптури, іконостаси, надгробки,...

Один з найвідоміших замків України (якщо не найвідоміший). Для людей, які люблять замки, фортеці і палаци західної України, цінують давнину і старовину - must see (якщо ще не бачили). Дуже рекомендую по дорозі з Карпат до Києва (або навпаки) витратити години півтори (або трохи більше) і заїхати в Олеський замок (як, наприклад, ми з сім'єю і зробили цими вихідними) або приїхати сюди спеціально на тур вихідного дня - не пожалкуєте. Замок розташований в Львівській області, недалеко (1 км) від міжнародної траси Е40 та входить до замків Золотої підкови Львівщини. Це невеликий замок але добре укріплений. Він розташований на високому пагорбі, висота якого становить 50 метрів та добре видний з траси. Недалеко знаходитися селище Олесько Буського району. Робочий час вівторок-п'ятниця 11:00 - 17:00 та субота-неділя 10:00 - 18:00. Понеділок - вихідний. Квитки по дуже "демократичним" цінам, як для такого комплексу: дорослий 90 грн, діти і пенсіонери - 20 грн, студенти - 60 грн. Для дорослих з дітьми "бонус" у вигляді "сімейного квитка" (ми його брали) - з одним або двома дітьми квиток 80 грн, для двох дорослих, також з одним або двома дітьми, квиток 150 грн. Є також можливість екскурсії, в тому числі англійською мовою, але через брак часу ми не брали. В самому замку можна подивитися вітчизняне мистецтво Х-ХІХ ст. Тут зібрано ікони, безцінні твори живопису, скульптури, ужиткового мистецтва (зокрема, меблі та гобелени). Особливу вартість має збірка скульптури ХУІ-ХУІІІ ст., українського портрету ХУІ-ХІХ ст. В комплекс, крім замку, входить колишній монастир капуцинів з костелом св. Йосифа (1739 р., архітектор – Мартин Добравський). В монастирі позташована експозиція ренесансної скульптури, є виставкові зали та студійні фондосховища, в яких зберігаються колекції...