St. Cyril's Church — Attraction in Kyiv

Точна дата будівництва Кирилівської церкви невідома, але перша згадка про храм датується 1171 роком. Після монгольської навали 1240 року, яка зруйнувала практично всю столицю, святиня також була спустошена, проте вистояла. Новий етап у культурному житті церкви настав у 17 столітті, коли її під свій протекторат узяв Костянтин Острозький. У цей час при храмі функціонували православний колегіум та друкарня. Згодом Кирилівською церквою опікувався гетьман Іван Мазепа, тут було створено монастир, якому не вдалося довго проіснувати через заборону імператриці Катерини ІІ.

Переживши кілька реставрацій, церква вціліла навіть у радянський період, тоді у ній було відкрито музей. Богослужіння у храмі відновилися лише 1995 року, коли його знову передали православній громаді.

Кирилівська церква належить до типу хрестовокупольного, шестистовпного, тринефного храму з однією банею. Збудовано її у поширеному за княжої доби візантійському стилі, проте його сучасний вигляд зазнав великого впливу козацького бароко. Зокрема додалося багато ліпного декору: квіткові гірлянди, рослинні пагони, іонічні і коринфські капітелі, що надало архітектурі особливої пишності.

Кирилівська церква, як і багато церков княжої доби, прикрашена усередині численними фресками, розташування яких відповідає канонічній схемі небесної ієрархії. Із них донині найкраще збереглося зображення євангеліста Марка. Купол церкви ізсередини прикрашає зображення сорока севастійських мучеників, які, ніби стовпи християнської віри, підтримують символ небесної сфери.

Унікальним зразком фрескового живопису, який не має рівних серед пам'яток візантійського стилю, є деталізовані та яскраві зображення сцен із житія Александрійських єпископів Кирила та Афанасія. Усього виконано 16 сцен.

У 19 столітті, коли храм реставрували, для розпису стін запросили відомого українського художника Михайла Врубеля. У своїх роботах він проявив могутній талант монументаліста і новатора-колориста. Найбільше вдалася художникові «Богоматір», яку він написав для мармурового іконостаса. У глибоких та безмежно сумних очах цієї тендітної молодої жінки, одягненої у дорогі шати, відтворено невимовне страждання й тривогу за долю її сина, який має померти на хресті. Це зображення, що символізує материнську любов і скорботу, стоїть у ряду найкращих жіночих образів, створених Врубелем.

У печерах Кирилівської церкви поховано давній рід Ольговичів. Серед них і князь Святослав, про якого розповідає «Слово о полку Ігоревім». Також, за легендою, саме у Кирилівських печерах жив казковий...

If you want to browse one of Kiev’s exquisite churches without being jostled by tourists, this beautiful monument needs to be on your list.

St Cyril’s is a little way from the centre of the city and requires a metro and trolleybus ride.

But what greets you at the end of the journey is a monastery and church harking back to the Kievan Rus’. The church’s Ukrainian Baroque facade is from the 18th-century and conceals a 12th-centrury interior, the only one in Kiev that hasn’t required major interventions.

The many original frescos are bright and sharp after a restoration in the 1970s.

Go upstairs to the gallery for a closer look at the image of the Transfiguration on...

Щоразу, коли я сюди повертаюся (а це буває не так часто), я відкриваю це місце наново. Цього разу, після свого навчання в Римі, на мене Кирилівська церква звалилася зовсім іншим рівнем усвідомлення усієї глибини і ваги своєї історії, зв'язком із Римом (правда, доволі далеким), Візантією, Родосом, Балканами, а головним чином політичною спадковістю своїх покровителів - від Київського княза Всеволода Ольговича, (матір котрого була, до речі, візантійською патриціанкою), до князя Острозького, потім козацької старшини.

Це одна з найдавніших зі збережених споруд часів Київської Русі. Тут є 800 квадратних метрів фресок, які збереглися з 12 століття. І вони такі всі якісь напівнаївні та напівдомашні, зовсім не викликають відторгнення як це часто буває з усілякими православниии святинями, а орнаменти, яких у церкві дуже багато і які так само збереглися, але були наведені фарбою вже в 19 столітті - частково народні, руські, а частково - візантійські.

Після руських художників 12 століття, вже у 17-му тут зачекінився Григорович-Барський, який додав екстер'єру церкви елементів козацького бароко, а в 19-му - ціла тусовка учнів Мурашка включно з Їжакевичем, Пимоненком, Селезньовим, а ще петербуржець Врубель. І його Мадонна - це дещо! Її вважають найкращою врубелівською роботою київського періоду.

Це більшою мірою галерея, аніж церква (хоча у вихідні тут проводяться служби). Бо поруч із тими наївними фресками 12 століття - просто офігенний якийсь майже модерністський живопис молодої крові українського арту 19 століття, і Врубеля.

Якщо ще не були тут - підіть обов'язково, але перед візитом раджу почитати істотію церкви, так враження будуть...