Medzhybizh Fortress — Attraction in Medzhybizh Settlement Hromada

Medzhybizh Castle, built as a bulwark against Ottoman expansion in the 1540s, became one of the strongest fortresses of the Crown of the Kingdom of Poland in Podolia. It is situated at the confluence of the Southern Bug and Buzhenka rivers, in the town of Medzhybizh (Polish: Międzybuż), Ukraine. Today the castle is part of the State Historical-Cultural Preserve.

Originally the wooden castle was founded sometime in 1146 by Bolokh (or Bolekhiv) princes. The castle survived the Mongol's invasion, but in 1254 it was dismantled by Daniel of Galicia on the Mongol's orders as several other castles and fortresses in the Kingdom of Rus. The castle was rebuilt by Koriatovych princes after the Grand Duke of Lithuania defeated the Golden Horde at the Battle of Blue Waters in 1362.

Its royal status the castle received already back in 1385, but in 1432 Medzhybizh with most of Podilia was passed to the Polish Crown. The castle was in a state possession for sometime. Sometimes in 1540 the castle was passed to Mikołaj Sieniawski who made some major renovations. The castle's founder was Mikołaj Sieniawski,[citation needed] and the Sieniawski family owned Medzhybizh (Polish: Międzybuż) until its extinction in the early 18th century. The stronghold was reconquered from the Turks in 1699 and passed to the Czartoryski family in 1731.

The last rebuilding effort was undertaken by the Russian imperial authorities in the 19th century. Much restoration has been carried out on the fortress since 1968. Within the walls are a small-scale museum and a...

Будь яка фортеця не має дати народження як такої – навіть року. Такі споруди будуються роками або й десятиліттями і ніколи не бувають сталими – щось добудовується, щось перебудовується, щось руйнується, щось нищиться, щось занепадає. Це постійний процес. Фортеця у Меджибожі не виключення. В найкращі часи її розквіту її називали «білий лебідь» (далі розкажу, чому). На неї й зараз подекуди так кажуть, хоча асоціації з лебедем уже півтора століття як немає. Галицько-волинські землі в XIV століття підпадають під владу литовських князів і Меджибіж стає королівським замком, який передавався у володіння прикордонним старостам для стримування наскоків татар. І вже у 1516 році у Меджибожі був мурований замок. зведений між річками Південний Буг і Бужок, – одна з найбільших і найдавніших фортифікаційних споруд України, пам'ятка фортифікаційної архітектури XVI століття. Тож стилістика пам'ятки змішана — від мурованого будівництва литовської доби до східноєвропейського ренесансу та псевдоготики XIX століття. З 1540 року (майже на 200 років) Меджибіж стає власністю шляхтичів Сенявських, які у 1564 році зводять на території фортеці костьол і продовжують її укріплювати. Завдяки цьому у 1566 році Меджибіж витримав облогу татарського війська, а ще через п’ятдесят років мури Меджибожа, товщина стін якого подекуди сягала 4 метрів, не змогло взяти кримське військо. На початку ХVІІІ ст. Меджибіж постраждав від місцевого населення, коли повстанці обложили замок. З 1730 року містом володіли Чарторийські, а у 1831 їх майно було конфісковано за участь в польському повстанні, з того часу в замку були так звані «таборові збори» (казарми). У 1793 р. після поділу Польщі її сусідами Меджибізька фортеця входить до складу Російської імперії. У 1831 р. після польського повстання, яке очолив власник Меджибізького замку Адам-Єжи Чарторийський, його майно було націоналізовано Російською імперією, а сам він емігрував до Франції. У 1848 р. комплекс фортеці було передано у відомство російської армії. З того часу тут знаходились казарми. Однак, незабаром на твердиню накинула своїм оком російська імператриця, яка і розпочала її реконструкцію, облицювавши стіни всіх будівель та фортечні мури білим вапняком та перетворивши в білосніжний палац у романтично-псевдоготичному стилі. Цей білосніжний палац, відображаючись у воді річок Буг та Бужок, був дуже гарний і нагадував великого білого птаха, за що й був поетично прозваний «білий лебідь». З того часу Меджибізький замок почав виконувати роль резиденції для царської родини. У 1944 фортеця серйозно постраждала - тоді, відступаючи, німецькі війська її підірвали. А вже за радянської влади чого тільки в замку не було – він був і в’язницею, і пожежною частиною, і складами та маслозаводом. У 60-их рр. Минулого століття за ініціативи селищного голови частину стін було по-варварськи розібрано для будівництва сільради. На сьогоднішній день у Меджибізькій фортеці, яка отримала статус заповідника і вважається пам'яткою архітектури національного значення, тривають реставраційні роботи. Внутрішній двір Меджибіжського замку простягається на 130 метрів у довжину та до 85 метрів у ширину. Загальна площа всього замку складає 0,75 гектара. Стіни замку мають товщину 4 метри, а найвищі вежі досягають висоти 17 метрів. В заповіднику є кілька експозицій, найцікавіша, на мій погляд, присвячена Голодомору - для її огляду слід візвести хоча б годину. І обов'язково взяти екскурсовода, бо без нього неможливо буде дізнатися історію фортеці, історію цих земель, про людей, легенди і взагалі купу...

Remarkably well preserved castle. Very weak inside expositions and guides. Almost not worth to bozzer. We always buy all the tickets, even if to see very few valuable artifacts: to support. Here - I feel it was a waste You best experience - the view from afar, outside. Best inside - the very top of a tower immediately to your left upon entrance: NOWHERE nearly accessible by disabled or even untrained. If you CAN - you must try climbing up: at least highest you can. It starts relatively easy and each of half a dozen flights up gets trickier. It gives you some idea of how it used to be back then. Totally worth it to look outside from the VERY top (and can't transfer the beauty through pictures) Far end from entrance also worth climbing, but is in a state of extensive repair-rebuild-decay There are three "museums" on site, each paid for separately and all are "some-to-complete-disappointment" Catholic church is there: it's a church, it's old. That's it Plan to be more impressed by exterior condition, so you don't get...