Це просто вже жах, мусарння, совдепія як спаплюжила а Україна підтримує традиції бувшого совка.
До 239-ої річниці з Дня отримання Рожнятовом Магдебургського права та
244 роковин від Дня народження графа Станіслава Мартина Скарбека
Історія містечка Рожнятів пишеться століттями. Її переказують в легендах, оповіданнях, казках. Красу рідного бойківського краю оспівано у поезіях та піснях, але найбільше історія містечка «вимурувана» в камені - поодиноких будівлях, яких у центрі селища залишилося обмаль, та, попри те, німі свідки славних подій бережуть героїчну минувшину.
Мова піде про Рожнятівський замок, або, точніше, про замок Скарбка, як, зазвичай, його називають тутешні мешканці.
Історики, на жаль, не можуть назвати ані точної дати побудови Рожнятівського замку, ані імен будівничих чи перших власників. Побутує версія, що це могло бути XIII-XVст., а будівничим, вірогідно, був або шляхтич Струтинський, або ж родина Конєцпольських.
Згідно з письмовими джерелами, старими зображеннями маємо уяву як виглядало тогочасне укріплення у Рожнятові. Станом на 1464 рік це була справжня фортеця, що служила обороною навколишніх територій. Замок був повністю оточений земляними валами, на яких була висока дерев’яна огорожа, кам'яна вежа, бійниці для кругового обстрілу та ще ряд укріплень, з яких вели два підземні ходи. Один із ходів починався у вежі і вів у схил гори, в урочище Батин, а другий – до місцевого костелу Матері Божої Скорботної. Подейкують, що був і третій підземний хід до монастиря оо.Василіян, який знаходився неподалік ур.Підмонастир.
На подвір'я замку у Рожнятові можна було потрапити лише через браму, перед якою розкинувся великий дерев’яний міст. Збудували його, бо біля підніжжя пагорба було болото, яке тоді підсилювало обороноздатність споруди. У дворі Рожнятівської фортеці знаходились житлові та господарські приміщення: дерев’яна резиденція, шпихлір (комора) на три засіки з сіньми та альтанкою, пекарня, возівня, стайня і будівля, призначення якої невідоме. На сторінках історичних джерел ця фортеця з’являється вкрай рідко. Винятком є часи Хмельниччини, коли на цих землях діяли повстанські загони Семена Височана, що боролися з шляхтою. Восени 1648 року повстанці разом з мешканцями навколишніх сіл та міщанами з Калуша, озброєні гарматами, рушницями та гаківницями, почали штурм Рожнятівського замку. Перелякані шляхтичі не встояли, покинули замок з усім скарбом і підземним ходом вийшли до лісу Батин. Але повстанці їх наздогнали…
Далі з історії замку в Рожнятові відомо, що у XVII столітті ним володів капітан Карл Беноа – військовий інженер, архітектор, один з будівничих фортифікацій сучасного Івано-Франківська. У 1735 році його син, варшавський каштелян Павел Беноа, видав заміж єдину дочку Магдалину за графа Рафаїла Людвіка Скарбека. Відтак, ключ сіл довкола Рожнятова, в якості приданого, відійшов до давнього шляхетського роду Скарбеків. Власне, в історію замків і фортець укріплення в Рожнятові ввійшло як замок Скарбека, бо такого вигляду, як він має на фото, поштівках і картинах, йому надав Станіслав Скарбек.
У 1801 році цей відомий у Галичині граф отримав спадок від діда - графа Рафала Людвіка Скарбека та почав керувати землями Рожнятівського ключа.
Слід зазначити, що на той час Рожнятів уже отримав Магдебурзьке право (14 листопада 1785р.), згідно якого місто отримувало символіку - герб, який ставав неодмінним атрибутом діловодства, вміщувався на всіх документах, в такий спосіб підкреслювалася його незалежність від поміщицької або королівської влади. Магдебурзьке право сприяло перетворенню міщан на окремий стан, визнавалася їх значимість у суспільно-політичних процесах. Станом на кінець 1785 року в Рожнятові налічувалося 188 будинків, проживало 1008 осіб.
Із Вікіпедії: «Рожнятів був приватним містом родини Скарбків, і родовий знак W «Абданк» у ХVII ст. став гербом міста. До цього герба приписано багато польських родів, і в повторенні в нім букви V вбачають початкові букви чотирьох слів: Veritas, Victoria, Virtus et Vita тобто істина, перемога, чеснота і життя».
На початку...
Read more
Learn more insights from Wanderboat AI.
