Satanivs'kyi castle — Attraction in Sataniv Settlement Hromada

Точна дата спорудження замку в Сатанові невідома. 2004 року історик Микола Петровобережно зауважив: «Не виключено, що десь у другій половині XV — на початку XVI століття у Сатанові було зведено замок» [3]. Набагато категоричніше висловилися архітектор-реставратор Євгенія Пламеницька, яка 1986 року стверджувала: «Замок збудовано в XV столітті на місці більш ранніх укріплень XIV століття. Наприкінці XVI століття замок розширили, він набув п'ятикутної в плані форми з кутовими п'ятигранними баштами» [4].

Попри наявність замку, місто не раз нищили татари (у 1528, 1530, 1617 роках), у середині XVII століття захоплювали козаки й опришки, а 1676 року здобули турки [5].

1711 року російський цар Петро I, їдучи після невдалого Прутського походу на лікування водами в Карлсбад (нині Карлові Вари), був проїздом у Сатанові й гостював у Сатанівському замку в його власника — великого коронного гетьмана Адама Сенявського. Збереглася згадка про те, що цар жив у будиночку, який стояв біля замку. В тому будиночку на камені було вибито російський герб на пам'ять про перебування там царя.

24 серпня 1711 року в Сатанові проїздом побував данський посланник при Петрі I Юст Юль. Він занотував у щоденнику: «Це добре облаштоване місто. Воно укріплене старовинними мурами та баштами» [6].

1899 року біля руїн замку з боку містечка збудували цукроварню, а в самому замку розмістили водогін, що тягнув воду зі Збруча й подавав її наверх до фабрики. 1924 року місцева влада ухвалила знести Сатанівську фортецю, бо вона нібито загрожувала людському життю, але Всеукраїнський центральний виконавчий комітет ту постанову скасував і наказав реставрувати фортецю, для чого асигнував 5 тисяч карбованців. Проте реставрацію не було зроблено.

24 серпня 1963 року постановою Ради Міністрів Української РСР до списку пам'яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, внесено Сатанівський замок, а також ще дві оборонні споруди містечка — міську браму та синагогу.

23 червня 1989 року затверджено герб Сатанова, одним з елементів якого є золота фортечна стіна з баштами (автор герба — Борис Борисович...

Земли современного Сатанова в 1431 году перешли во владение подольского воеводы Петра Одровонжа, который взялся строить на берегах Збруча каменный замок для защиты населения от частых набегов татар. Ранее на его территории также были размещены оборонительные укрепления. В 17 веке одна из наследниц Одровонжа вышла замуж за шляхтича Синявского, и замок стал собственностью рода Синявских вплоть до начала 20 века. Именно они перестроили твердыню и укрепили ее, придав сооружению форму пятиугольника и разделив внешние и внутренние стены глубоким рвом. У Синявских, правда не в самом замке, а в доме на окраине поселка (разрушился в 19 веке) останавливался русский царь Петр І, возвращаясь из турецкого похода. К концу 19 века Сатановский замок уже был частично разрушен, и его восстановлением никто не планировал заниматься. Поэтому в 1899 году на его территории построили сахарный завод, а в самой крепости поместили водопровод, который тянул воду из Збруча и подавал ее наверх к фабрике. Завод просуществовал здесь более 100 лет, его закрыли лишь в 2002-ом. В 1924 году советские власти решили снести Сатановскую крепость, поскольку она, якобы, угрожала человеческой жизни. Спас замок от уничтожения Всеукраинский центральный исполнительный комитет, который отменил постановление о сносе и приказал реставрировать твердыню, для чего даже была выделена немалая сумма денег – 5000 рублей. Однако, по неизвестным причинам, реставрация так и не началась, а замок продолжил разрушаться.

Сохранилась круглая отдельно стоящая башня, остатки...

Замок зведено в XIV столітті, на високому березі річки Збруч. Після декількох перебудов, в XVI столітті, замок набув сучасного вигляду. У плані замок неправильний п'ятикутник, з вежами по кутах, площею 1,5 гектара. На всіх кутах знаходилися чотиристоронні оборонні вежі, що виходять за лінію мурів, з яких до нашого часу залишилося три. Башти побудовані у три яруси, нижня частина значно ширша за верхню. В двадцятих роках XVIII століття, коли замком володів Адам Синявський, фортецю було реконструйовано. Відновили і міські укріплення. В ті часи місто було великим і потужним торговим центром, тут проживали купці з Греції, Вірменії, та велика єврейська громада. З південно-східної сторони замку, височать залишки круглої оборонної вежі. Вона споруджена за довго до перших писемних згадок про поселення і відноситься до зразка мурованого будівництва часів Руси. Безперечно - унікальна пам'ятка архітектури. Бійниці вежі розширюються до середину, для зручної стільби з луків. Вежа має три яруси і міцно стоїть з тих древніх часів. В місті, біля лікарні, знаходиться ще...