Literary-Memorial Museum Franko — Attraction in Verkhovyna Urban Hromada

The museum was established in the house in 1953. Now the exposition occupies three rooms. One of them represents the writer's working room, in which he was visited by O.Kobylyanska and S.Hrushevskyy. What has been preserved is the bed in which Franko slept, a bench of that time, a clock, a little table, a Hutsul axe, which Yakibyuk gave Franko as a present, a landing net and a folding armchair, in which Kotsyubynskyy rested. Great place...

🥰Криворівня–столиця гуцульського краю 💙💛 , тут неймовірна атмосфера і карпатська магія. Вершини гір "димлять" після дощу, а річка Чорний Черемош зараз повноводо несе свої води. Криворівню називають "українськими Афінами", бо етнограф і дослідник Володимир Гнатюк одним з перших відкрив чудодійну силу гір для відпочинку. Тут не було санаторіїв чи пансіонатів, бо так і не проклали залізницю. Гості зупинялися в хатах- ґраждах чи заможних селян. Музей відвідували разом з дуже цікавою екскурсією!!! 🛖 Музей Івана Франка- це хата Василя Якіб’юка, у якій любив зупинятися Франко під час літніх вакацій для оздоровлення. Він вечорами надиктовував свої тексти синам Андрієві чи Петрові, бо через важку форму артриту не міг писати сам. А вдень часом ходив по гриби чи ловив рибу- саме сіткою, а не вудкою. В одній з кімнат збереглися його автентичні речі: стіл - до речі, з вигадливою ніжкою; стілець, ліжко; інші предмети побуту відтворюють життя того часу. На фото видно руки, які сковані важкою хворобою 😕. Крім Івана Франка, в Криворівні також часто збиралися Леся Українка, Ольга Кобилянська, Марко Черемшина, Володимир Гнатюк, Михайло Грушевський, Михайло Коцюбинський. Ще в музеї є виставки робіт Параски Плитки (Горицвіт), де зображені звичаї і побутове життя в малюнках гуцулок та гуцулів. Рекомендую...

Від цього музею я у захваті - це не просто літературно-меморіальний музей, присвячений одному письменнику. Це - справжній краєзнавчий музей, у якому ретельно зібрано інформацію про всіх видатних письменників, художників, етнографів, які свого часу відвідували Криворівню, жили тут і творили. Вразила зала, присвячена неординарній і сильній жінці Парасці Плитці-Горицвіт. Не менш захоплюючою була розповідь екскурсовода про її подругу - Теодозію Плитку-Сорохан, про їхні такі схожі і такі трагічні долі.

Особливо зачепила душу розповідь пана Василя про гастролі гуцульського театру (організованого у Криворівні Гнатом Хоткевичем) у Москві і про те, що дехто з акторів, незважаючи на всі старання Г. Хоткевича, так ніколи і не повернувся додому - їх заарештували, прийнявши за Австрійських шпіонів, подальша доля їх не відома... Почути таке на 43-му дні голодування Олега Сенцова... Так, історія, на жаль, повторюється. Згадалися слова Лесі Українки: "Історія вчить тому, що нічому не вчить"...

Дуже вдячна панові Василю Зеленчуку за те, що він так любовно і так детально розповів про культурно-мистецьке життя краю за останні 150 років!❤

І, звісно ж, неможливо було піти з музею без сувенірів - я купила кілька книжок на згадку про неймовірну Гуцульщину, які, до речі, тут продаються за дуже...