Hoverla — Attraction in Yasinia Settlement Hromada

Mount Hoverla (Ukrainian: Говерла, Hoverla; Hungarian: Hóvár; Romanian: Hovârla; Goverla, Polish: Howerla) at 2,061 metres (6,762 ft), is the highest mountain in Ukraine and part of the Carpathian Mountains. The mountain is located in the Eastern Beskides, in the Chornohora region. The slopes are covered with beech and spruce forests, above which there is a belt of sub-alpine meadows called polonyna in Ukrainian. At the eastern slope there is the main spring of the Prut River. The name is of Old Hungarian origin and means 'snow mountain'.[2] Hoverla is composed of sandstone, a sedimentary rock type.

Hoverla

Ski hike to the summit of Hoverla. The date of the first ascent is unknown. In late 19th century the mountain became a notable tourist attraction, especially among tourists from nearby cities of Galicia. In 1880 the first tourist route between the peak of Hoverla and Krasny Luh was marked by Leopold Wajgel of the Galician Tatra Society. The following year the first tourist shelter was founded there.

In the 20th century the mountain increasingly gained popularity as an extreme sports site. Some routes are classified as 1A in the winter period (from late autumn to May), according to the USSR grading system. Nowadays because of its prominence too many unskilled extreme-lovers are taking attempts to climb it in winter, resulting in regular frostbite or even deaths. The most popular approach to the summit starts from the tour-basa Zaroslach on the mountain's east face and gains more than 3,600 vertical feet (1,100 meters) along a steep path with few...

Hiking Hoverla was quite the experience! As a Midwestern American living in Ukraine for the past 2+ years I felt like this was a milestone I needed to achieve (or a mountain I needed to climb if you'll forgive the metaphor). As we hiked I felt grateful for the support of my friends, my hiking boots, and my rented poles (available at the trailhead from multiple vendors by deposit). We went up the green trail and back down the blue as suggested by the park office but believe going up and down the reverse would have been a comparable journey (hard).

Overall, the trail is clearly marked with colors on the trees at the lower third of the hike and then on rocks and boulders as the incline increases for the second and third sections. The possibility for misunderstanding may occur when reading the trail markers for distance and time. The estimates for how long the hike will take by time was wildly low, I'd estimate 6-7 hours round trip.

Enjoy and I hope you don't get as foggy of a day as we did, the experience probably would have been more breath taking and deep if we could have seen how far we had to go and how much we had...

Вирішили піднятися з друзями, почитали статті та й надумали підійматися зеленим маршрутом, а потім спускатися синім. Початок пішов дуже жваво, а час летів, немов скажений. Дорога непогана, хоча я уявляв трохи більш мʼякою (варто бути обережним з корінням у лісі). Вийшов з лісу ми спочатку зраділи, коли подивилися на «вершину», а потім.. самі дізнаєтеся :)

Після лісу шлях ставав дедалі складнішим, але водночас гарнішим (почався період фоток кожні 5 метрів). Робили з друзями сумарно декілька десятків привалів по 5-10, а іноді 15 хвилин. Потім, коли добралися до малої Говерли - стало ще цікавіше)

Подолавши цей не те щоб сильно легкий шлях, ми все-таки підкорили цю вершину і змогли з повна насолодитися красою гірських краєвидів. Окремо здивував дядько, який розкладав мєдалькі та інші приколи на самій вершині)

Перепочивши та зробивши фоток вдосталь, ми відправилися синім маршрутом. Спускалися майже без перерв, а особливо в порівнянні з тим, як було з підйомом. Але через приблизно годину почали доволі сильно втомлюватися. Все більше починали зустрічати людей, тому не пошкодували, що встали о пʼятій ранку (почали підйом о 6:50~). Враховуючи досвід з зеленим маршрутом і втому, синій нам не сподобався взагалі, а кількість каміння, на якому можна підсковзнутися починала дратувати з кожним кроком. Врешті решт ми добралися до гірського струмочка (бо запаси води закінчилися) і через декілька хвилин увійшли до лісу. Легко знайшли шлях до Заросляку і залишили продавцям місцевих магазинчиків декілька купюр з гаманця.

В цілому, походом задоволені, кількістю фоток задоволені, атмосферою задоволені. Чи піднімемося ще раз? Хіба що у вигляді походу і по червоному маршруту. Інакше сумніваюсь) Досягнення виконали, галочку поставили, галерею поповнили, спогади зберегли.

Коротше кажучи, рекомендуємо)

Короткі лайфхаки: Дивіться погоду. Нам знадобилися лише легенькі кофтинки і ті на початку і трохи під час спуску. Варто взяти пляшку води (а також наповнювати у струмках, будьте уважні), дощовики, протеїнові та злакові батончики, горішки не завадять. Скачайте мапу туристичних маршрутів (звʼязок часто був, загрузити можна, навіть дзвонили на 2/3 шляху по телеграму та мобільному). Про всяк випадок візьміть компас і роздрукуйте карту місцевості. Обовʼязково аптечка, перестрахуватися варто завжди. Взуття не змінювали, краще взяти додаткову пару кросівок та шкарпеток, але нам було нормально і так. Не беріть сумки чи ще щось подібне. Рюкзак ваш друг (і з ним не сильно легко буде). Еластичні бінти та грубі кросівки, бережіть свої ноги, вам ними ходити. Можливо, варто взяти палички. Дуже багато людей їх брали, у тому числі ті, хто вже не перший раз забирається. Я спочатку подумав, що то замануха для туристів, але, думаю, не завадять. У деяких моментах навіть дуже будуть у нагоді (круті схили зеленого та синього маршрутів). Будьте обережні на зоні з камінням, не всі камені стабільні,...