Zolochiv Castle — Attraction in Zolochiv Urban Hromada

Zolochiv Castle was a residence of the Sobieski noble family on a hill at the confluence of two small rivers in the south-eastern part of Zolochiv (Polish: Złoczów), Galicia (now part of Ukraine's Lviv Oblast).

The rectangular fort was built in 1634-36 by Jakub Sobieski using the labor of enslaved Crimean Tatars. The Sobieski castle comprised solid walls in a then-current Dutch style, with four pentagonal towers at each corner, and the so-called "grand palace". The Chinese Palace, a diminutive mauve-colored rotunda flanked by one-storey wings, was added later in the century as John III's gift to his French-born wife, Queen Marie.

In 1672, the castle was taken after a 6-days siege by the Turks under Kapudan Pasa. Three years later, it survived a new siege by the Ottoman army. After Jakub Ludwik Sobieski's death in 1737, the castle passed to the Radziwiłł princely family and then (in 1801) to Count Łukasz Komarnicki-Pawlikowicz (of the House of Sas), whose heirs sold it to the Austrian crown in 1834.

In the 19th century, the castle was adapted for use as a hospital and barracks. It was turned into a prison in 1872 and continued in use after the September Campaign. There's a chapel commemorating the victims of the NKVD on the grounds of the castle.

Since 1985, the complex has been supervised by the Lviv Art Gallery and under restoration. Recently it began to open its grounds for visitors. Exhibits include more than 25 European coats of arms, dinosaur bone chandeliers, and a replica of a typical royal crown from the 13th century, that could be similar to that of...

Очікувала більшого, однак… Загальне враження можна описати піснею Миколайчука із фільму «Білий птах з чорною ознакою» - «Причесав си, прилизав си, в білі штани вбрав си, як увидів дівчиноньку — на порозі… сів»… Почнемо з того, що добратися до самого міста не проблема, та й замок на карті помітний, але знайти ВХІД до замку це вже квест!!! Навігатор доводить до місця де якийсь базар, перерита дорога, і взагалі кучугури шутру і «окопи» якісь. Доречі, нас не одних так навігатор спровадив)), видно що й інші туристи були розгублені і шукали вхід. Поїхали на іншу сторону, знову блукаємо)) Жодних знаків чи табличок про те як доїхати до замку, де вхід ми так і не побачили, і думаю що не тільки ми. Просто це вже був третій замок після Олесько та Підгірців, і ми деяких «одиночних» туристів, таких же як і ми вже знали «в лице/машину»)))) всі ми їздили за «стандартним» маршрутом «золотої підкови»)))) Нарешті побачили «знайомий» екскурсійний автобус, то хоч знали де приблизно шукати вхід. Орієнтир для входу - сувенірні лавки, чи то магазин/кафе. Ще й дорогу зараз роблять в Підгірцях, то прийшлося повертатися через Олесько на Білий Камінь. Одним словом пригоди)) Вхідний квиток 90 грн, екскурсія окремо - 150 десь. Експозиція як експозиція: багато меблів, картин, посуду, кахельних печей, є каміни. Проблема тільки в тому, що самостійно без екскурсії нічого не можливо зрозуміти толком. Немає інформаційних стендів, чи хоч би підписів на картинах. Окрім того, є певні кімнати обмебльовані, видно що присвячені комусь, однак зразу ж у дверях ланцюжок, що забороняє вхід, це мене вразило неприємно. Навіщо робити цікаву кімнату і перекривати вхід до неї, ще й вішати експонати на ті стіни які неможливо побачити із дверей( Ще мені не сподобалося, що тебе «змушують» йти тільки одним «маршрутом». Пояснюю: була велика екскурсія, ми зайшли разом із ними на 2 поверх, і оскільки ми не належали до екскурсійної групи, не оплачували її, то й не хотіли нахабно лізти з усіма, вирішили подивитися за той час інші кімнати, а в перші вернутися трішки пізніше. Панянки які стоять у дверях наполегливо не пускали в інші зали, от ви спершу йдіть туди, а потім сюди, і це не одиночний випадок, таке ж саме і на першому поверсі. Ну а яка різниця???? От не хочу я екскурсії, хочу собі поблукати самостійно, роздивитися, помріяти, уявити щось, а тут таке ставлення. От комусь із них то щось змінює?? Бо мені змінює - моє ставлення до них!! Ми просто перед цим були у Олеському замку, то там набагато привітніше ставлення, ходи собі по залах та читай стенди, надписи, щось цікаво - можеш спитати «панянок/працівниць» то вони із задоволенним все розкажуть не гірше екскурсовода, ще й не стоїш в «глоті»! В останньому залі на першому поверсі підсвітка виставлена настільки жахливо, що неможливо роздивитися шикарний камін, лампи просто в очі світять(( Вхід в підземелля - двері закриті, і нікого там нема, ми аж у охоронця питали як туди потрапити. І знаєте що?? Нічого цікавого, зі слів охоронця, ми навіть не йшли. Доречі, вхідні каси працюють тільки до 17:00, у вихідні, про це нас попередили ще у Олеську!!!!! Бо у Підгірцях і в тому ж таки Олеську до 17:30, а всі ці три замки відносяться до одного музею. Дивина) Замок орієнтовний тільки на масового туриста екскурсійного!! І зовсім не пристосований до одиночних відвідувачів. Переконалася на собі! При всіх його «перевагах» (вигідне розташування, гарний стан, доглянута територія, велика експозиція) мені він сподобався найменше. А враження в загальному залишає гнітюче, екскурсійний маршрут закінчується на «мінорній ноті»(((( після нього ми поїхали у Свірж, і вражень та задоволення ми отримали...

Палац в Золочеві побудували на місці дерев’яного замку, навколо якого була земляна огорожа, обкладена каменем. Спочатку, будівля була оборонною фортецею.

Комплекс складається із Великого замку та Китайського палацу і особливий, оскільки в його плані була продумана перша система каналізації.

У наші дні можна побачити вали, бастіони, корпус над воротами і равелін. На фортечних мурах можна помітити гармати. Фортеця відображала набіги турків і татар, і сповіщала про наступаючу орду Львів.

Після деяких набігів фортеця руйнувалася, але її швидко відновлювали.

У роки правління угорського уряду в замку перебував суд і в’язниця. Спершу це була в’язниця для рецидивістів та убивць, а за радянських часів – місце утримання в'язнів політичних. Тоді стараннями НКВС тут загинуло дуже багато людей.

Тоді замкові було завдано найбільшої руйнації: на бастіонах зруйнували укріплення, бійниці, шанці і водночас збудували охоронні вежі в’язниці; просторі житлові кімнати палацу перемурували на тісні в’язничні камери, а надбрамну вежу переробили у приміщення адміністрації в’язниці.

У період Другої світової в замку розташовувалася німецька база. З 1950-х - професійне технічне училище.

Під час реставрації відтворено розташування кімнат, віднайдено шість туалетів початку 18ст, потайний хід.

І лише на початку 1980-х, директор картинної галереї з групою ентузіастів почав відновлювальні роботи у замку і в 2009 він відкрився.

Одним із експонатів є камені з зашифрованими написами (остання світлина), датовані 14-15ст, поки що не відчитані. Припускають, що написи могли бути зроблені тамплієрами

Музей-заповідник «Золочівський замок» - відділ Львівської...