Karaman Fortress — Local services in Karaman

Мені здасться, що фортеця зачинена НАЗАВЖДИ. Відомо, що місто, відоме в середньовіччі як Ларанда (Lârende), має давню історію, що сягає корінням в античні часи і стало важливим центром християнства за часів візантійського панування. Оскільки відомо, що замок міста зазнавав арабських набігів у 7-му і 9-му століттях, то зрозуміло, що замок був побудований набагато раніше. Місто, яке потрапило під владу сельджуків за часів правління Килича Арслана II і в другій половині 12 століття, наприкінці 12 століття було окуповане військами хрестоносців під командуванням німецького імператора Фрідріха Барбаросси. У 121О році місто захопили спочатку госпітальєри, а потім вірменський король Леон II Кілікійський на прохання членів цього ордену, і відомо, що місто було залишене сельджуцькому султану Іззеддіну Кейкавусу I у 1216 році. Ближче до середини 13 століття його захопили монголи, а в середині століття його захопило князівство Караманогуллари. Зрозуміло, що місто, яке поступово розвивалося під владою Караманогуллари, було відремонтоване і укріплене. Зруйноване наприкінці 13 століття, місто було відбудоване в 14 столітті, але в середині 15 століття воно було зрівняне з землею Гедиком Ахмедом-пашею за наказом Мехмеда Завойовника, і відомо, що нинішній Внутрішній замок був побудований з каміння знесених будівель.Слідів зовнішніх мурів, що оточували місто, немає; якщо ідентифікувати дев'ятнадцять міських воріт, згаданих в історичних джерелах, беручи до уваги деякі старі назви вулиць і кварталів та будівлі, можливо, вдасться визначити контури території поселення, оточеного зовнішніми мурами за часів Сельджуків і Караманоглу.З іншого боку, до наших днів збереглася ділянка міських стін, відома як "Орта Хісар" на 453-й вулиці кварталу Хісар, на південно-західній околиці цитаделі. Нагрудний візерунок на нижніх частинах деяких циліндричних і прямокутних бастіонів може вказувати на те, що історія цих бастіонів сягає елліністичного і римського періодів. Зрозуміло, що в середині 17 століття, коли Евлія Челебі побачив їх, на лінії укріплень, що оточувала Внутрішній замок, було дві міські брами, а саме: "Йол Капиші" в західному напрямку і "Пазар Капиші" в південному напрямку. У першій половині 1960-х років були також ідентифіковані назви міських воріт "Сіркеджі", "Діпі", "Пазар" або "Хісарёню", які, ймовірно, датуються пізньоосманським періодом. Відомо, що Внутрішня фортеця, збудована на пагорбі, була побудована з каміння будівель, які були знесені, коли місто потрапило під владу Османської імперії у 15 столітті. Щільність вмурованих і декорованих каменів у кам'яній кладці міських стін дає змістовні підказки про споруди, які зникли на території поселення.Цитадель являє собою неправильну чотирикутну площу, оточену мурами та бастіонами. Городище обмежене додекагональними вежами з північного та південного кутів, а також циліндричними та багатоповерховими вежами зі східного та західного кутів. Відсутність денданів на верхніх поверхах пов'язана з використанням вогнепальної зброї, а круглий простір у центрі веж, який спускається до першого поверху, пов'язаний з постачанням фасаду. Аналогічне спостереження можна зробити і щодо інших бастіонів та планування закруту. На лінії укріплень, що оперізує городище у північно-східному, північно-західному та південно-західному напрямках, є загалом чотири бастіони, перпендикулярно прикріплені до фортечного муру; серед них прямокутний бастіон у південно-західному напрямку з плоским арочним отвором у західному напрямку, до якого ведуть сходи, прилеглі до фортечного муру, ймовірно, виконував функціюВнутрішньої фортечної брами і був укріплений зсередини другим бастіоном.Бастіон в центрі лінії укріплень, що обмежує цитадель з південно-східного напрямку, має прямокутну основу, верхні кути якої скошені і зверху перетворені на п'ятигранну масу.Хоча існує загальна тенденція,що залишки,виявлені під час археологічних розкопок уВнутрішньому замку в останні роки, належать палацу князівства Караманоглу,слід враховувати,що замок використовувався понад400 років за часівОсманської імперії, в тому числі і під час його...

Kalenin; Karaman’ın tarihiyle yaşıt olduğu ve her dönemin şartlarına göre yeniden yapıldığı kabul edilmektedir. En önemli yapımlar 1156 – 1187 yılları arasında Selçuklu Sultanı II. Kılıç Arslan ile oğlu 1187 – 1196 yılları arasında Selçuklu tahtında oturan I. Gıyaseddin Keyhüsrev döneminde olmuştur. Kentin iç surları; II. Kılıç Arslan döneminde, dış surları ise I. Gıyaseddin Keyhüsrev tarafından yenilercesine yapılmışlardır. Kale, 13. yüzyılda İlhanlılar, 14. yüzyılın ortalarında Karamanoğulları, 15. yüzyılın sonunda da Osmanlılar tarafından onarılmıştır.

Karaman Kalesi dış, orta ve iç kale olarak yapılmış, irili ufaklı birbirlerinden farklı olarak dokuz burç ile takviye edilmiştir. Burçların alt yapılarının 13.- 14. yüzyıllarda yapıldığı, 15. yüzyılda da üst kısımlarının tamamlandığı düşünülmektedir.

Günümüze Osmanlı yenilenmesiyle ulaşan kale köşelerde silindirik veya prizmatik büyük burçlarla sınırlandırılmış bozuk dörtgen planlıdır. Ara kuleler dörtgen planlı yapılmışlardır. Silindirik kuleler kuzeydoğu-güneybatı köşelerde yer alırken, prizmatik kuleler kuzey batı-güneydoğu köşelerde yer almışlardır. Dörtgen planlı kuleler her kenarda birer tane yer alırken, kuzey kenarda, batıda büyük, doğuda küçük olmak üzere iki adet yapılmışlardır.

Güney batıda ortadaki kulede kalenin giriş kapısı bulunmaktadır. Eski resimlerde, önünde ahşap bir merdiven bulunan kapı, yüzeyden 45 derecelik pahlı (eğik olarak kesilmiş kenar) bir silmeyle çerçevelenmiş, içine yapılmıştır. Üstteki boşaltma kemeri sivri kemer formunda yapılmış olup, kemer aynasında beyaz mermerden yazısız kitabe taşı bulunmaktadır. Yığma, kesme taş söveli kapının kemeri ise basık kemer olarak düzenlenmiştir.

Kent, üç surla çevrilmiştir. Bu surlardan dıştakinden, eski garajların güneyinde kısa bir parça duvar izi kalmıştır. Orta kalenin kalıntılarından, kentin iç kalesinin de yer aldığı ve höyüğün çevresini sardığı anlaşılmaktadır. Müze tarafından kent merkezinde yapılan incelemeler neticesinde büyük bir bölümü ayakta bulunan, görülebilen uzunluğu 231 m. olan dış sur duvarına ait kalıntılar tespit edilerek ilgili kurul nezdinde tescili...

Çok kale gördüm ama burası kadar hakkında somut hikayeler anlatılan görmedim! Evliya Çelebi kaleyi şöyle detaylı bir şekilde anlatır: Karaman Kalesi, Karaman Ovası'nın ortasında havalesiz üç kat bir şeddadi bina sarp, sağlam ve dayanıklı kaledir. İç kalesi bir yük­sek topraklı bayır üzerinde dört köşe şeddadi iri taşlı kaledir. Bu iç kalenin büyüklüğü 600 adımdır ve 8 büyük kuledir. Dört ta­rafı derin ve geniş hendektir. Batıya bakan ancak bir kapısı var. Ağaç köprü ile geçilir üç kat demir kapılardır. Bu kapının iki tarafında olan duvar taşla­rınn her birinde iri yazı ile Esmâ'ul-hüsnâ yazılmıştır. Ve dizdar burada oturur. Tamamı 46 adet toprak örtülü küçük evlerdir ve bir camiden gayri bir şey yoktur. Bu kaleden taşra bir kat kale daha çevrilmiştir, Ortahisar derler, yuvarlak sağlam bir kaledir. Başka hendeği vardır. Çepevre büyüklüğü 1.700 adımdır, 40 kuledir. Ve iki kapıdır. Batı tarafına Deli Kapısı, kıble tarafına Pazar Kapısı. Bu büyük şehri kuşatan taşra burç kalesi üçüncü katıdır. Çepçevre 7 bin adım büyük kaledir. Toplamı 140 kuledir ve 9 ka­pıdır. Evvelâ Paşa Camii yakınında kıbleye bakar Emildenli Ka­pısı, doğuya nazır Seki Çeşmesi Kapısı, yine doğuya doğru Şam Kapısı, batıya bakan Kör Soğuk Kapısı, Hazret-i Mevlânâ anne­sinin türbesi dibinde Parmak Kapı, güneye Toplar Kapısı, kıb­leye İmaret Kapısı, güneye Emir Ahmed Kapısı ve kıbleye Tek­ke Kapısı. Bu büyüklükte olan büyük şehrin içinde 32 mahalle ve 53 mihrap vardır. Ve 7.080 toprak...