Park Pohulyanka — Attraction in Lviv Urban Hromada

Лісопа́рк «Погуля́нка» — зелена зона (лісопарк) у Личаківському районі Львова. Парк розташований між вулицями Пасічною, Вашингтона, Зеленою та місцевістю Погулянка; північна частина парку межує з Ботанічними садом Львівського університету.

Центральною віссю парку є потік Пасіка (витік річки Полтва) й алея, що веде від вулиці Погулянка до вулиці Пасічної та Вашингтона. У насадженнях переважає бук, граб, трапляються береза, клен, явір.

У XVII столітті нинішня Погулянка була частиною так званої Аттельмаєрівської Пасіки – заміських ланів, на котрих бурмістр Львова Ян Аттельмаєр поселив селян-орендарів. Першими свій маєток тут збудувала родина Деймів. Після них ці землі декілька разів змінювали власників, допоки на початку XIX століття ближчу до міста частину ланів не придбав відомий львівський адвокат Францішек Венґлінський. Він теж збудував тут маєток. Він, великий любитель розваг, в оточеній гарним лісом садибі влаштовував гучні забави, запрошуючи на них своїх друзів, серед яких було не мало представників львівської інтелігенції, зокрема, акторів та літераторів. Саме завдяки Венґлінському ця місцина стає прогулянковим парком, а прилеглу до маєтку територію було названо на його честь — «Лісок Венґлінського». У 1821 році Погулянку придбав ресторатор Йоган Дістль і висадив тут парк. У середині XIX століття ці землі перейшли у власність Яна Кляйна. Новий господар упорядкував ділянку, осушив став та збудував на його місці броварню. Довгі роки пиво Кляйна вважалося найкращим у Львові. Ресторан на Погулянці славився смаженими курчатами та варениками зі сметаною, а в літньому павільйоні цукерні Майсона любителі відпочинку на природі пригощалися вишуканим морозивом різних ґатунків. На початку ХХ століття Погулянка дещо втратила свою колишню привабливість через появу промислових об'єктів і початком спекулятивної забудови околиць. Під час Першої світової війни парк повністю здичавів, стежки позаростали, буковий ліс порубано на дрова. Після приходу радянської влади, у 1940 році розпочато роботи по створенню міського парку культури та відпочинку «Погулянка». Тоді розпочалися роботи з розчистки та впорядкування території паркового масиву, з'явилися водойми уздовж головної алеї. Але усі плани з подальших робіт у парку обірвав початок війни. Натомість тут почав діяти зоопарк, в котрому можна було побачити навіть таких екзотичних тварин, як, наприклад, зебру. За період німецької окупації роботи в парку зупинились, але по війні поновилися. 1962 року розроблено проект лісопарку «Погулянка», який реалізовувався упродовж декількох наступних років. 1989 року парком Погулянка проклали асфальтовану доріжку, а три ставочки, через які тече потік Пасіка, обклали камінням та бетоном. Також було розроблено проект освітлення паркової алеї, встановлені ліхтарі, але за весь час свого існування вони так ніколи і не запрацювали. В межах парку Погулянка на початку ХХІ століття залишилися два хутори: один з них має адресу – вул. Пасічна, 86-а і 88-а, а інший — вул. Вахнянина, 39, розташований у глибині парку поблизу колишнього костелу вірменських черниць-бенедектинок, збудованого у 1897 році. Нині храм належить парафії Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ. Його відвідує лише декілька людей, переважно це мешканці прилеглого хутору. Сьогодні «Погулянка» — це лісопарк з упорядкованою центральною алеєю і ставами вздовж неї. Для львів'ян лісопарк став одним з улюблених місць...

Love this park for walking, jogging, enjoying trees, some civilization and a lot of wild spaces. Here you get paved trail for smooth jogging and soil trails for walking and cycling. Good for walking with babies and time with kids. Also here is a cute pond, however it needs to be cleaned. For those willing to take a seat some parts have benches. Altogether, if you feel like driving into nature in the city you are more than welcome here :) pls remember to get sth to eat or drink with you as there is no...

У мене сталася неприємна ситуація у заповідній зоні,а саме у лісопарку Погулянка Я пришла відпочити на галявині у гущина дерев,і на мене почала гавкати чужа собака ,яка була не прив'язана. І замість того аби вибачитися і прив'язати її,хозяйка огидно промовила до свого собаки:"Та заспокойся,там нічого, вартого твоєї уваги ,немає". Я нічого не сказала спочатку. Не мала сили виховувати дорослу тьотю.(Хоча саме в цьому парку собак без повідка вигулювати не можна) В це місце я часто приходжу послухати струмок і пташок. Я лягла на своє покривало,завела бесіду із жінками,які там теж неподалік відпочивали. А власниця собаки та її подруга раптом ввімкнули доволі голосно музику. У мене в той вечір дуже боліла голова. І я попросила цих дівчат зробити тихіше (це були не підлітки).На що реакція була нульова Пізніше я почула відривок їхньої розмови:"А що є якийсь закон,який регулює гучність прослуховування музики?ні?тоді...