Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт, будівництво храму нарешті завершилось, а у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця століття. Так, ще у 1892—1896 роках група віденьских художників розписувала стіни.
В історії собору, як і в багатьох православних храмів, є сумні сторінки варварського часу — в 1961 році комуністи закрили собор, а цінності передали музеям, настінні розписи на нижній частині — змивали водою. Дивом збереглися розписи на верхній частині стін — не дістали руки. Після цього тут розташували склад, а в 1970 році — художній музей.
Тільки в 1989 році — завдяки зусиллям Раїси Горбачової — собор знову повернули до життя.
Рідкісне фото 40-х років минулого століття. Візит до Собору високоурядовців...
Read moreЗ плюсів можна відмітити велику парковку, та доглянуті газони. А так, місце досить сумнівне. Тут відбуваються масові зібрання фанатів однієї з релігій. Дивним являється те, що відповідальні за заклад люди часто ухиляються, або агресивно реагують на запитання звичного характеру. З першого погляду, місце виглядає як історична пам'ятка, проте зайшовши в середину, здається, що тут ведеться прихований, незаконний бізнес, та проводяться корупційні схеми( щоб отримати певний ранг/ потрібно збирати необхідну суму грошей з людей, які приходять в заклад, при чому отримані гроші не потрапляють до української казни, а ідуть на розвиток країни, визнаної головним агресором у світі, що свого роду являєтьсяні ні чим інакшим ніж сепаратизмом ) Також вітається незаконна торгівля алкоголем. Часто можна спостерігати масову дегустацію алкоголевмісних страв, чи як то назвати. Думаю свідома людина, зайшовши - зрозуміє - що тут щось не те. Дивно, як відповідні органи контролю, не прикрили цю...
Read moreWiele jest pięknych cerkwi na Ukrainie, ta od nich nie odstaje. Jeśli wybierzesz się na wycieczkę samochodową po tym kraju to zobaczysz dużo rodzajów świątyń - jedne są drewniane, inne otynkowane, a ich dachy świecą się z daleka na kolor złoty albo srebrny, przez co aż oślepiają blaskiem w letnim słońcu. Ta cerkiew to jeszcze inny, trzeci rodzaj cerkwi jaki zobaczysz - jest pstrokata, te kolory zdają się być bardzo pocieszne, ale bynajmniej nie oznacza to, że jej architektura czy ikony jakie zobaczysz wewnątrz są wykonane "nie na poważnie". Może mój opis nie jest fachowy i jeśli znałbym się bardziej na architekturze sakralnej to napisałbym to lepiej, ale dla Polaka wierzącego czy nie jest to widok nieco zaskakujący. U nas kościoły raczej utrzymane są w atmosferze takiej powagi, patosu, zachowawczości. Ta świątynia jest po prostu pstrokata - pocieszna. Jest tak zwyczajnie ładna i polecam się tu przespacerować latem, zajrzeć do środka i przekonać się samemu jakie to...
Read more