Kam'yanets'-Podil's'kyi Derzhavnyy Istorychnyy Muzey-Zapovidnyk — Attraction in Kamianets-Podilskyi Urban Hromada

Про цей будинок: Палац вірменського єпископа стоїть на розі вулиць Іоанно-Предтеченської та Вірменської, проте візуально сприймається як такий, що входить до ансамблю Вірменського ринку. Він є одним з небагатьох будинків, що збереглися від давньої забудови вірменських кварталів. Це двоповерхова будівля під високим ґонтовим дахом із заломом, має на першому поверсі арочний проїзд, що веде до саду, який примикає до будинку з південного боку. Сад оточений глухим кам'яним муром, який вздовж Вірменської вулиці з’єднує палац з дзвіницею костелу.

Головний, північний фасад палацу увінчаний білокам'яним карнизом, міжповерховий карниз також із білого каменю. Вікна першого та другого поверхів обрамлені білокам'яними лиштвами. Північний фасад найбільш багатий на декор, особливої краси йому надає білокам'яний портал в стилі ренесансу.

Бокові пілони порталу та архівольт прикрашені різьбленням, замковий камінь оздоблений листям аканту. В орнаментальному різьбленні порталу використані рослинні мотиви у вигляді «диньок», листя та квітів соняшника.

Палац вірменського єпископа має складну будівельну історію. На початку XV ст. на місці сучасного будинку стояла невелика кам’яна споруда, від якої збереглися лише підвали. Вони стали основою будинку, зведеного не пізніше 1479 р.: під час реставраційних робіт тут була виявлена кам'яна плита з написом на старовірменській мові: «Будинок куплений священиком Бетрісом і його дружиною 1479 року». По ній можна зробити висновок про ранні будівельні етапи цієї споруди. Згодом будинок неодноразово реконструювався і розширювався в об'ємі. Напис на балці першого поверху зберіг дату однієї з реконструкцій та ім'я майстра: «… роботою рік 1707 в квітні Аголтин Чаплі…»

У XVIII ст. будинок був значно відбудований і реконструйований. В середині XVIII ст. він увійшов до містобудівного ансамблю з п'яти будинків на Вірменському Ринку, у зв'язку з чим його було з'єднано аркою, перекинутою через Вірменську вулицю, з палацом Яна де Вітте. В кінці XVIII – на початку XIX ст. арка була розібрана, західний фасад перероблено, змінилося внутрішнє планування.

Будинок отримав назву палац вірменського єпископа. Кам'янець-Подільський був значним релігійним центром подільських вірмен. В самому місті і навколо нього існувало біля десятка вірменських церков. Релігійне значення міста було таким великим, що свого часу Кам'янець називали «польським Ечміадзином». В Кам'янці дійсно жили вірменські єпископи, і для них існував палац, але Кам'янець і околиці не становили окремої єпархії. За старовинною традицією львівські архієпископи шість місяців на рік мешкали у Львові і шість – у Кам'янці, оскільки Кам'янець був найбільш значним духовним центром, що входив до Львівської вірменської єпархії.

Будинок належав вірменським священикам до кінця XIX ст. Господарі жили на першому поверсі, а другий здавали в найм вірменським купцям, котрі приїздили до Кам’янця в торговельних справах. Тому в краєзнавчій літературі палац відомий також під назвами будинок вірменського пробства та вірменський торговельний будинок..

У XIX-XX ст. палац вірменського єпископа використовувався в різних цілях. В 1977 р. відреставрований на стан XVIII ст. (архітектори Є. Пламеницька, А. Тюпич). В теперішній час у будинку на другому поверсі знаходиться адміністрація та бібліотека історичного музею. Перший поверх у 2001 р. віддано під експозицію археологічного музею. У саду, який примикає до будинку з південного боку і де традиційно росли дерева і квіти, було вирубано рослинність і влаштовано лапідарій, експонатами якого стали знайдені на Поділлі кам'яні...

Музей старожитностей розташований у пам’ятці архітектури XV – XVIII століть - будинок Вірменського єпископа (колишній торговий дім).

У залах музею представлено понад 1 тисячу експонатів. Експозиція розташовується в 4-ох залах та внутрішньому дворику вірменського торгового дому. Тут ви зможете ознайомитись з історією прадавніх племен, що населяли Поділля, з їх побутом, військовою справою, а також поринути в атмосферу вірувань населення Середнього Подністров’я з найдавніших часів до хрещення слов’ян. Побачити кістки давніх тварин, що населяли наш край в різні історичні періоди, еволюцію знарядь праці давніх людей, жіночі прикраси від доби мідно-кам’яного віку до періоду...

Хотіли зайти на півгодинки, щоб просто доторкнутись до старожитностей, а потрапили у справжню машину часу завдяки екскурсоводу та співробітниці музею Анні! Звичайно, ми провели більше, ніж півгодини, але це було так захоплююче, що ми не помітили, як пролетів час! Хочемо подякувати Анні за її знання, яскраве почуття гумору та неймовірний талант розповідати великі та складні речі простими словами. Завдяки цій екскурсії ми розширили свій світогляд та отримали багато нових тем для дискусій у колі знайомих і друзів. Круто, якби у всіх музеях подавали історію саме так! Обов'язково радимо завітати та взяти екскурсію з Анною. А музею бажаємо процвітання та побільше можливостей...