От що дійсно вразило в Кам‘янці, так це їхній Смотрицький каньон 😍. По-перше, він посеред міста. Ну тобто виходиш на зупинці, йдеш до заповідника, а там прірва. Й не яка-небудь ямка, а глибиною майже 50 метрів. Це по-друге. Ну й по-третє через нього перекинутий шикарний міст.

Чесно кажучи, коли я читала про каньон, як про одне з чудес міста, чомусь здалося, що треба кудись їхати, щоб його побачити. Але ні - все під носом 🤥😁. І навіть троллей є для сміливців (~ 100 грн.).

Каньон славнозвісний своїми вапняками та унікальними ендемічними рослинами, але це цікаво для тих, хто на цьому знається.

Для Кам‘янця Смотрицький каньон став дивовижним природним захисником: подолати прірву нападникам було досить важко. З часом та науково-технічним прогресом цього захисника апгрейтували, посиливши гідротехнічними спорудами Руської та Польської брам. Це надало кам‘янчанам можливість за необхідністю затоплювати каньон, що робило місто фактично неприступним.

Пізніше потреба в такому захисті зникла, моцні фортифікаційні комплекси занепали, натомість виникла необхідність в електрифікації й в каньоні під фортецею була побудована невеличка ГЕС, яка більше схожа на типовий радянський готель й дуже контрастує з загальним пейзажем міста.

Каньоном пройтися цікаво, але не дуже, бо більшу його частину займають сучасні побудови. Спустится в долину Смотрича можна кількома шляхами - деінде до нього ведуть сходи. Найгарніші - від оглядового майданчика біля водоспаду (спуститися варто хоча б заради нього) та сходи з Замкового мосту. Місцями через річку перекинуті довгі дерев‘яні містки. І хоча Смотрич вузенький, але смуга слизької багнюки (особливо після дощів) там чимала - можна підчлизнутися.