Church of the Savior — Attraction in Полтавська міська громада

Church of the Savior is the oldest architectural monument of national importance in Poltava. Also it is the first successful project of the so-called “museuification” of the house of worship – the wooden churn was covered by a stone case. Having entered the Church of the Savior in Poltava you are immediately run into a kind of corridor of time and appears in ХVІІІ and ХІХ centuries! The Church built from oak beams begat to destroy. In 1837 Alexander ІІ visited Poltava and saw the old roof of the Church and its walls covered with moss. After that the emperor heritor initiated opening of charitable subscription in order to preserve the Church by raising the finances for construction of stone case over the wooden Church. This initiative allowed to get 25 000 Rubles in silver. In 1845 the architect A. Ton implemented the preservation project. Since that time and till present the wooden Church is covered with its stone copy (height – 13.5 m, length – 21 m). Between the Church and its stone copy there is a space of 50 cm – 1 meter. The iconostasis of the beginning of ХVІІІ century also was renewed at that time. Two-level stone bell tower built in 1847 was located near the Church. In 30s of ХХ century this bell tower was also demounted like a stone fence around the Church. New bell tower was built in 2005 on the foundation of the old one. The new tower has three bells molded of red copper and stannum alloy. Two bells have the weight of 45 kg each and...

Найстаріша церква Полтавської області колись була невеличким приділом Спасо-Преображенського храму, що знаходився на території Хрестовоздвиженського монастиря. У 1706 році його перенесли до полкової Полтави, в район адміністративної частини міста. За переказами, саме в Спаському храмі, де клятву вірності інтересам городян давали всі відомі полтавські полковники, 28 червня 1709 року пройшло урочисте Богослужіння за участю Петра І з нагоди отриманої перемоги під Полтавою. З часом дерев’яна церква, зведена з дубових брусів, почала руйнуватись. Вітхий дах, стіни покриті мохом, посунутий притвор — в такому стані 1837 року застають храм цесаревич Олександр (в майбутньому російський імператор-реформатор Олександр II) та його наставник, відомий поет, громадянський діяч Василій Жуковський. З метою збереження церкви спадкоємець імператорського престолу стає ініціатором відкриття Всеросійської благодійної підписки, шляхом збору коштів на проведення ремонтно-реставраційних робіт. Окрім того, було поставлено завдання винайти такий спосіб збереження пам’ятки, щоб донести її навіки.

Протягом декількох років було зібрано 25 тис. рублів сріблом. Проект збереження церкви здійснив архітектор Л. Тон у 1845 році, відтоді і понині над дерев’яним храмом височіє її кам’яна копія. Висота церкви — 13,5 м., довжина — 21 м. Поміж зовнішньою кам’яною церквою та внутрішньою дерев’яною) знаходиться простінок, який в залежності від частини храму завширшки сягає від п’ятдесяти сантиметрів до метра. В середині XIX століття поновили іконостас, виконаний на початку XVIII століття.

На захід від церкви знаходилась двоярусна кам’яна дзвіниця, зведена у 1847 році. В буремні 30-ті роки XX століття, так само як і кам’яна огорожа навколо церкви, дзвіниця була розібрана. Відбудова останньої триває...

Как архитектурное и культовое сооружение - не интересно. Всё обычно и банально. НО! Неожиданный плюс - наличие множества скамеек) можно удобно посидеть и покушать купленную невдалеке шаверму, наслаждаясь не слишком загрязнённым воздухом. Из-за близости к церкви скамейки обычно свободны, большинство не придаёт достаточно внимания подобным, безусловно, позитивным моментам и следовательно упускают возможность расслабить свои булочки и предаться чревоугодию на святой земле. Пока мы кушали, никто нас не прогнал и не потревожил это плюс, но и водички святой не предложили. Уютно и атмосферно, поправляем карму и поправляемся в целом. Итоговый бал: 4...