Lubart's Castle — Attraction in Lutsk Urban Hromada

To date, only ancient chronicles indicate that the stone walls were formerly made of wood, which also successfully deterred the enemy. In 1331, the son of the Lithuanian prince Lubart married Agrippina, the daughter of the ruler of the Galicia-Volyn principality. He accepted the Orthodox faith and in 1340 ascended the throne. It was he who ordered the construction of stone walls instead of wooden ones. 1340 is considered the year of foundation of Lutsk Castle. Its construction was carried out of brick. In addition, a dam was built on the river Styr, which raised the water level around the fortress. In 1366 the city was captured by Polish troops and since then Lutsk has become not only the permanent residence of the prince, but also the capital of the principality.

The reliability of the fortress was well known in European countries. Not surprisingly, it was here, in the Upper Castle in Lutsk, that the Congress of Monarchs of 1429 was held. By today's standards, that convention can be equated to a G-8 meeting. 15,000 people came to Luchesk (Lutsk) to discuss the most pressing political and economic problems.

Lubart's castle, as its locals called it, will withstand more than one assault and more than one siege. Tatars and Poles tried to capture Lutsk. However, over time, due to the fact that money for the maintenance of fortress buildings was stolen by officials, the castle, as a defensive structure, fell into disrepair. This led to the fact that in 1595 the army of Severin Nalyvayko captured the fortress city, receiving a large contribution from the townspeople.

After that, Lutsk Castle finally lost its fortification function. Now it served only to house the administration and the courts, of which there were five: the city, zemstvo, sub-chamber, hood and Lutsk tribunals.

This Castle was not conquered by the Golden Horde! But later, he and Ukraine were captured by the Soviet...

Lutsk Castle (Ukrainian: Луцький замок, Lutskiy zamok), also locally known as Lubart's Castle (Замок Любарта, Zamok Lyubarta) or Upper Castle (Верхній замок, Verkhniy zamok), began its life in the mid-14th century as the fortified seat of Gediminas' son Liubartas (Lubart), the last ruler of united Galicia-Volhynia. It is the most prominent landmark of Lutsk, Ukraine and as such appears on the 200 hryvnia bill. (Another city castle, called Lower Castle, built by the Czartoryski family since the 14th century, is now a ruin.)

The Kievan town of Luchesk had a wooden wall as early as 1075, when Boleslaus the Bold laid siege to it for six months. Yury Dolgoruky failed to take Lutsk after a six-weeks siege in 1149. In 1255, the walls of Lutsk were stormed by Khan Jochi's grandson Kuremsa.

The current castle, towering over the Styr River, was built mostly in the 1340s, although some parts of the earlier walls were used. It repelled sieges by numerous potentates, including Casimir the Great (1349), Jogaila (1431), and Sigismund Kęstutaitis (1436). It was there that the Lutsk Conference of 1429 took place, attended by Emperor Sigismund, Vasily II of Moscow, Jogaila, Vytautas the Great, and the voivode of Wallachia.

During the long reign of Vytautas, Lutsk Castle was further fortified to guard against artillery and gunfire. The principal entrance, now bricked in, was from the west and adjoined a bridge over outer moat. Three main towers, now named "Lubart", "Švitrigaila" (both after Lithuanian princes) and the "Bishop", were built up in the course of the 16th and 17th centuries.

The walls of the castle formerly enclosed St. John's Cathedral, a palace of the grand dukes, and an episcopal palace. Of these buildings, only the Neoclassical palace of the bishops still stands. On 2 July 1941 1,160 Jews were murdered within the walls of the castle. There is no monument or marker for this tragedy...

Замок Любарта у Луцьку є одним із символом Волині, його В'їзну вежу зображено на 200-гривневій купюрі. Сьогодні луцький замок належить до числа найкраще збережених фортець України та є головним об'єктом Історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».

На місці майбутнього замку Любарта багато століть тому стояв дерев'яний дитинець, перші згадки про який датовані 10 століттям. Укріплення витримувало тривалі облоги, зокрема атаку війська Юрія Довгорукого 1150 року. Штурм затягнувся на 6 тижнів, проте увійти до міста князю так і не вдалося. Проте не зміг встояти дитинець перед натиском Золотої Орди. Ханський воєвода Бурундай наказав розібрати дерев'яні укріплення. Зруйнованими вони залишалися майже 100 років, доки вплив Золотої Орди на волинських землях не ослаб.

Дерев'яні укріплення над рікою Стир поступово замінювали мурованими. За наказом князя Любарта, на річці насипали греблю, аби замок опинився на острові. Згодом до Верхнього замку добудували Окольний (Нижній замок). По смерті Любарта замок був наполовину дерев'яний, тож наступний його власник – князь Вітовт – отримав фортецю у такому стані.

На початках оборонні вежі мали по три яруси, які закінчувались мерлонами (зубцями), їхні сліди можна роздивитися на стінах. Тенденції у військовій справі з роками змінювались, трансформувалися й вежі – вони «зросли» на 20 метрів та отримали нові стрільниці.

Замок Любарта став повністю цегляним уже у період князювання Свидригайла. До наших днів збереглися три вежі: Стирова, Владича, В'їзна. У Владичій вежі розташовувалась княжа усипальниця – церква Іоанна Богослова, а в Стировій на різних поверхах були розміщені бібліотека, скарбниця та в'язниця. За часів правління Любарта В'їзна вежа мала підйомний міст.

Після третього поділу Речі Посполитої Луцьк відійшов до Російської Імперії. Замок Любарта почав поволі руйнуватись. У місті часто спалахували пожежі, тож у 19 столітті люди розглядали Верхній замок не як історичну пам'ятку і форпост міста, а як джерело будівельних матеріалів. 1863 року вийшов указ, який дозволяв розібрати В'їзну вежу та південний мур. Те, що фортецю не розтягли на цеглини, – заслуга князя Любарта: кладку, скріплену яйцями, не так і просто було зруйнувати. Замок Любарта простояв напівзруйнованим до початку 20 століття: саме у цей період починається масштабна реставрація фортеці. А на початку нинішнього століття відновили фрагмент Окольного замку.

Сьогодні фортеця у Луцьку відкрита для відвідувачів. На території та в різних її частинах облаштовано музеї, також регулярно відбуваються виставки й цікаві події. Так у В'їзній вежі розміщено виставку будівельної кераміки «Плитниця».

У колишній повітовій скарбниці розташований Музей книги, де зберігаються стародруки, а в приміщенні колишньої канцелярії міститься Луцький художній музей. Єдиний в Україні Музей дзвонів можна відвідати у Владичій вежі фортеці.

Тут серед багатьох дивовижних експонатів є надзвичайно цінний дзвін 1647 року, один із небагатьох вцілілих у період визвольних змагань 1648–1654 років, коли більшість дзвонів стали матеріалом для гармат. Та унікальний він передусім тому, що відлитий лише одним майстром за тільки йому відомою технологією. Ще одну цікаву виставку – «Технології минулого» – облаштували у приміщенні льоху поблизу Владичої вежі. В експозиції представлено міні-моделі винаходів, зокрема воєнних, від доісторичних часів до творінь легендарного Леонардо да Вінчі.

У замку Любарта проходить багато фестивалів: мистецьке шоу «Ніч у Луцькому замку», лицарські турніри «Меч Луцького замку», фестиваль джазової музики «Art Jazz Cooperation». Також на території фортеці ви побачите велику шахову дошку з фігурами на ній. Вони не прикріплені до поверхні, тож можна зіграти з друзями у...