Potemkin Stairs — Attraction in Odesa Urban Hromada

На сьогодні сходи складаються з 192 сходинок (спочатку їх було рівно двісті, проте при розширенні порту вісім сходинок було засипано) і десяти прольотів. Довжина сходів — 142 метри, вони побудовані перспективно — їх нижня частина (довжиною 21,7 м) значно ширше верхньої частини (12,5 м), завдяки чому при погляді зверху сходів складається враження однакової ширини протягом всієї довжини сходів.

Одесі, що знаходиться на піднесенні, потрібний був доступ до розташованого біля моря порту.

В перші роки існування Одеси море підходило майже до самого обриву майбутнього Приморського бульвару. Потім море «відтіснили» Приморська вулиця (певний час носила ім'я пов'язаного з заснуванням міста Олександра Суворова) та портові споруди.

Спускалися тоді до моря тут так, як написав Пушкін в «Подорожі Онєгіна»:

С крутого берега сбегая, Уж к морю отправляюсь я.(рос.)

Вже після від'їзду Пушкіна з Одеси на схилі з'явилися дерев'яні сходи.

Гігантські сходи були спроектовані в 1825 році архітекторами Франческо Боффо, Аврамом Мельниковим і Потьє, а побудовані в 1837–1841 інженерами Уоптоном і Ю. Морозовим. Світлий князь Воронцов розпорядився побудувати сходи в подарунок своїй дружині Єлизаветі, вони коштували місту 800 тис. рублів.

Сходи побудовані «на тому місці, де була стежина», як стверджував одеський старожил Михайло Дерибас.

Відповідно архітектурній досконалості конструкція сходів, в основному розроблена інженером Уптоном. Це гігантський, складений з місцевого вапняку клин, що покоїться на дерев'яних палях і «прорізає» трьома поздовжніми та дев'ятьма поперечними склепінчастими коридорами або галереями, які утворюють на перетинах масивні стовпи. Стовпи й підтримують самі сходи: похилу площину з укладеними поверх неї сходами. Крізні поперечні галереї утворили на бокових стінках сходів красиві аркади.

Детально повідав про них в листі з Одеси російський драматург О. М. Островський: «З бульвару до моря ведуть єдині у своєму роді сходи, вони розділені на 10 уступів по 20 сходинок кожен. Здається, 200 сходинок, а входиш легко». (Цей ефект досягався за рахунок оптимального кута нахилу сходів і кількості майданчиків, що дозволяють пішоходові відпочити).

Точність репортажу опису, зробленого О. М. Островським, сьогодні може викликати сумнів лише в кількості сходинок, яких спочатку дійсно було рівно двісті, і сходи спускалися мало не до самого моря.

Засвідчив це, зокрема, поет Яків Полонський, автор пісні «Мой костер в тумане светит…». Описуючи Одесу в романі «Дешеве місто», він писав: «Одесса опускала в синие волны нижние ступеньки своей колоссальной лестницы».

Пізніше, при плануванні Приморської вулиці, вісім сходинок засипали, і вони, як стверджують старожили, і понині «покояться» в глибині проїжджої частини.

Згодом терассування схилів «замаскувало» конструкцію сходів, і з боку фунікулера вони здаються укладеними пологим схилом, ніби «широке розстелене полотнище», як відзначив український письменник Іван Нечуй-Левицький.

Весною 1919 року на їх майданчиках ставив спектаклі місцевий Камерний театр. Всесвітньо відомими вони стали завдяки фільму «Броненосець Потьомкін» (1925) Сергія Ейзенштейна, у ключовій сцені якого дитячий візок котиться сходинками сходів.

Сходи поступово руйнувала ерозія, і в 1933 році вапняк був замінений рожево-сірим гранітом, а майданчики були покриті асфальтом.

На агітаційних плакатах часів німецько-радянської війни сходи втілювали Одесу.

У 1955 році до 50-річчя повстання на броненосці сходи, що до революції називалися Рішельєвськими, а потім Бульварними, були перейменовані в...

Gateway to Odessa through Black sea

This picture I took at top of Potemkin Stairs, and from there we can see black sea, Odessa Hotel and Voronstov Lighthouse. From this place view of Port is fantastic. On the otherside once we turned over view of city is fantastic.

And its true that this stairs are built to create optical illusion. When we look down only see landings and stairs are invisible, and looking up we can see only stairs landing is invisible.

At the starting point there we can find one shop for buying gift items, this shop has variety of items which are reasonably priced and affordable. At the same time on top also you will find few people standing with souvenirs of Odessa. I bought few small items for memories to keep. Mostly these souvenirs are of Odessa opera house and Lighthouse.

And once we reach on top of stairs, there we find the statue of Duc de Richelieu who served as city's Governor for few years and founder of...

Громадная и монументальная, колоссальная и устремленная в небо… Как только не писали авторы в своих произведениях о Потемкинской лестнице, которую смело можно назвать не только символом Одессы, но и одной из самых ярких достопримечательностей Украины.

Потемкинская лестница, спроектированная в 1825 году архитекторами Авраамом Мельниковым, Франческо Боффо и Потье, а возведенная 15 лет спустя, по замыслу ее создателей должна была, соединив синеву моря и неба, обеспечить Одессе, что находится на возвышении, доступ к порту. Творение зодчих насчитывало ровно 200 ступеней, состояло из 10 пролетов и было построено так, что основание лестницы значительно превышало по ширине ее верхнюю часть. В результате применения этой хитрости при взгляде на этот архитектурный шедевр сверху вниз не создается обычной иллюзии сужения, а если смотреть на лестницу снизу, то ее ступени (площадки пролетов не видны) кажутся просто бесконечными.

Строгая, лаконичная и прекрасная в своей изысканной простоте эта лестница, что сегодня входит в десятку красивейших лестниц в Европе, долгое время не имела официального наименования. И лишь в конце 50-х годов прошлого века за ней закрепили название, принесшее ей мировую известность. Многие ошибочно полагают, что Потемкинская лестница обязана своим именем знаменитому фавориту Екатерины II, который на самом деле имеет лишь косвенное отношение к названию. Лестницу стали именовать Потемкинской после выхода в свет легендарного фильма Сергея Эйзенштейна «Броненосец Потемкин», кадры из которого (в том числе и эпизод с катящейся по ступенькам детской коляской) давно стали классикой кинематографа.

В результате развития городской инфраструктуры первозданный облик Потемкинской лестницы пришлось слегка видоизменить. Возникшая Приморская улица «съела» у одесской достопримечательности несколько нижних ступенек, которые элементарно засыпали. Так что в наши дни у Потемкинской лестницы 192 ступени.

Городские власти также позаботились и о тех, кто не желает преодолевать это расстояние, – рядом с лестницей построен фуникулер.

Поклонники активного образа жизни могут не только сами подняться по легендарным ступеням и насладиться красотой открывающегося вида, но и поучаствовать в забеге, что проводиться здесь в День физкультурника в рамках фестиваля спорта. Участвовать может и стар, и млад. В 2015 году самому младшему участнику было 6 лет, а самому старшему - 57. Участники распределяются на несколько возрастных категорий, и каждый победитель в свой категории получает приз. Возможно, именно вам удастся побить действующий рекорд, равный неполным 23 секундам.

На Потемкинской лестнице часто устраивают концерты, различные киносеансы и прочее. Например, во время ОМКФ (Одесского кинофестиваля) ее используют как одну из фестивальных площадок. Следите за афишей...