Lesya Ukrainka Museum — Attraction in Kyiv

У вихідні музей досить малолюдний. Ми взяли екскурсію, вартує зараз 130 грн. з особи. Експозиція доступна майже повністю. Все ще сховані оригінальні речі з побуту сім'ї Косачів, тому в кімнатах є лиш меблі. Але уява (та фото в паропці екскурсовода) дозволяють уявити, як ті сервізи стояли. Сама експозиція досить акуратна, нічого лишнього, дорого (за радянськими мірками) оформлена. До прикладу, підписи експонатів на металевих табличках (не папірчики, як то часто буває), добротні дерев'яні рами для експонатів, меблі, що доповнюють простір, не захаращуючи його.

Зауважу, що експозиція музею побудована так, що самостійно зачитати "історію", яку хоче музей розповісти глядачу важку. Тому екскурсія - єдиний спосіб справді отримати максимум від відвідування. Не знаю, скільки має тривати за планом огляд усіх залів, але з нами екскурсовод працював понад дві години, відповідав на всі питання, заглиблювався у контекст. Щодо змісту екскурсії, то вона зосереджена на всій біографії Лесі, долі її родини тощо. І хоч це й важлива місія, але таку ж саму історію нам може розповісти будь-який інший музей, присвячений їй (чи підручник, чи Вікіпедія). Не вистачило чогось, що міг би дати саме цей музей. Не хотілося б думати, що для самого музею - це облаштування міщанського побуду родини Косачів. Нам же не про сервіз йдеться під час відвідування музею одного з головних культурних феноменів того часу. Музей не дуже готовий до сучасного прочитання. Той же феміністичний дискурс оминув що експозицію, що екскурсовода. Навіть після кількох зауважень, що жінки - теж люди, він не припиняв додавати ремарки та жарти про те, які ж ці жінки, люблять шоколад, вишивають. Дуже дивно це чути в музеї головної феміністичної фігури України.

Музей точно вартий відвідування, свого часу він був справді зроблений добротно. Що дуже іронічно, зважаючи на те, як радянська влада повелася із родиною Косачів. Але все ж хотілося б більше сучасного контексту, кращої взаємодії із відвідувачем. Можна було б почати...

Музей сподобався, екскурсія теж. Всім раджу відвідати ці стіни.

Влітку 1899 р. Косачі зняли помешкання на першому поверсі у правому крилі будинку, що належав відставному інженер-капітану, дворянину М. С. Хитрово. Картуш з рельєфним зображенням його родинного герба і нині прикрашає фасад особняка.

Відтоді ціле десятиліття життя родини Косачів було пов’язано з цією адресою Києва: Маріїнсько-Благовіщенська, 97. Стіни меморіального будинку бережуть пам’ять про славетну поетесу.

Леся Українка часом лише листовно могла розділити з рідними свої думки і почуття. Невиліковна в ті часи недуга – туберкульоз змушувала її часто виїздити на лікування, а холодну пору року проводити в більш теплих краях. У Києві поетеса бувала наїздами, виняток становлять лише осінньо-зимові сезони 1899-1901 та 1905-1907 рр., проведені в місті. З роками хвороба прогресувала, і періоди перебування на київській землі ставали все коротшими…

Квартира Косачів на Маріїнсько-Благовіщенській складалася з передпокою і 5 кімнат. Тут завжди було людно: приходили друзі, знайомі, відвідувачі в справах видання журналів “Рідний край” і “Молода Україна”, редакція яких містилася в цьому ж помешканні, оскільки головним редактором цих часописів була мати поетеси Ольга Петрівна Косач ( літературний псевдонім – Олена Пчілка). Старші діти Косачів здобували освіту, працювали в різних містах і періодично, вже зі своїми сім’ями, приїздили...

Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель, нині Новоград-Волинський[4] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладачка, культурна діячка. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін. В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та...