Украинской православной Церкви Киевского патриархата, памятник архитектуры (охранный номер 1).
Адрес церкви: Киев, ул. Хорива 5А (на пересечении улиц Хорива и Притиско-Никольской).
Содержание 1 Архитектура 2 История 3 Примечания 4 Ссылки Архитектура Церковь Николы Притиска является одним из самых древних памятников, сохранившимся на Подоле. Церковь построена на средства киевского мещанина по прозвищу Железный Грош в 1695—1707 годах (по другим источникам — в 1631 году) в стиле украинского барокко. Эта небольшая церковь очень похожа на украинские крестообразные деревянные храмы[1]. Первоначально и церковь Николы Притиска была крестообразной. Согласно информации в статье Список каменных храмов в стиле украинского барокко перестроена в девятичастную одноглавую.
Характерной особенностью плана церкви Николы является граненая удлиненная западная ветвь креста и заметно укороченные также граненые боковые ветви — северная и южная. Купол церкви поставлен на восьмигранный барабан, установлен на высоких и широких подпружных арках, имеющих слегка стрельчатую форму, все ветви креста перекрыты цилиндрическими сводами, переходящими в сомкнутые своды в граненых частях ветвей креста. Арки объединяют боковые помещения в одно целое с подкупольным пространством.
История На месте, где сейчас находится храм, ещё во времена Киевской Руси стояла церковь, посвященная Святому Николаю.
Название церкви скорее всего происходит от слова «притыка» (причал). Святой Николай всегда был покровителем моряков, торговцев и купцов, поэтому неудивительно, что торговый люд Подола строил церкви, посвященные своему святому. По другой версии, название связано с чудом, произошедшим в церкви — пытавшийся ночью вылезти в окно ограбивший церковь вор был прижат (притиснут) створкой окна (или иконой Святого Николая) и был обнаружен наутро прихожанами церкви.
В XVI веке на том же месте была построена новая деревянная церковь, по традиции получившая то же название. Первое упоминание о ней встречается в источниках 1612 года. Известно, что во время сильного пожара на Подоле в 1651 году она сгорела. Церкви Николы Притиска досталась достаточно сложная судьба, каменная церковь также не раз горела. После пожара 1718 на деньги меценатов церковь восстановили в 1750 году. Особенно страшным был пожар 1811 года, когда полностью сгорел весь Подол. После этого пожара обгоревшие стены церкви больше десятилетия не имели крыши. Восстановление храма, вместе с колокольней, было осуществлено по проекту архитектора А. И. Меленского с сохранением его архитектурных форм. Колокольня была сооружена в стиле ампир, но с лепниной в стиле барокко, а её верхний ярус в стиле классицизма был достроен уже во второй половине XIX столетия. В начале XX столетия, по инициативе церковного старосты И. С. Новикова, храм был значительно обновлён. Но уже в 1909 он...
Read moreОдна з версій походження назви «Притиська» заглиблює історію храму аж до княжих часів, коли в гирлі річки Почайна біля притики, тобто порту на шляху з варяг у греки, постала одна з перших на теренах Русі церков, присвячена Святому Миколі. Згідно з іншою версією, при спробі пограбування храму, Святий (або його ікона) притисзлодія і тримав до появи вірян.
Храм зазнав суттєвих пошкоджень під час пожеж 1718 та 1811 років, після чого споруду відновлювали (зокрема, у 1820-х роках — за проектом А. Меленського). Роботи з розбудови храму (розширення теплої Стрітенської церкви на першому ярусі дзвіниці, прибудова каплиці, утеплення основного приміщення церкви) здійснювалися у 30-х, 60-х і 80-х роках ХІХ століття. Крім того, в другій половині ХІХ ст. зведено другий ярус дзвіниці.
У перші роки ХХ ст. в інтер'єрі храму виконано сюжетні розписи, близькі за манерою до розписів Володимирського собору. Вони доповнили більш ранні розписи 1830 року.
Пам'ятка зазнала руйнувань за часів Другої світової війни: постраждала покрівля споруди, було зруйновано верх бані, в стінах і склепіннях з`явилися тріщини. У 1956-1958 pp. науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду УРСР провели капітальні ремонтно-реставраційні роботи. За проектом архітектора М. Александрової завершення храму набуло форми, яку воно мало у XIX ст.
1 січня 1960 р. церкву, за рішенням Київського міськвиконкому, було закрито для богослужінь. Відтоді й до середини 1970-х pp. в ній розташовувався склад Укркниготоргу.
Від початку 1980-х відбувався новий етап реставраційних робіт, тут планувалося відкрити Театр поезії.
У 1983 через підтоплення ґрунтовими водами стався обвал південно-східної частини споруди, внаслідок чого зруйнувалися баня та перекриття підкупольного простору.
На сьогодні це хрестоподібна в плані будівля, в її зовнішньому вигляді поєднані елементи українського бароко та класицизму.
Внутрішні приміщення оздоблені розписами, різьблений позолочений іконостас виконано у стилі бароко.
Просторова орієнтація храму не збігається з сусідніми будівлями не лише через православну традицію ставити храм вівтарем на схід, але й нагадує про колишнє планування вулиць міста, до пожежі 1811 року. Порівняти: Будинок Петра I, Будинок Мазепи, Храм Миколи Набережного також стоять «кособіч» до сітки сучасних вулиць.
Поблизу храму є Притисько-Микільська вулиця, що отримала назву від назви храму.
На південному фасаді храму встановлено меморіальну дошку на честь останнього митрополита Української автокефальної православної церкви Івана Павловського, який мав тут кафедру в 1934—1935 pp.
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1920 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України).
Службу Божу у храмі нині відправляє...
Read moreПотрясающее, тихое место.
Храм святого Николая Чудотворца (церковь Николая Притиска) - построен в конце XVII в. на месте старой деревянной церкви. Некоторое время считался древнейшей постройкой Подола (строительство датировалось 1631). Храм претерпел существенных повреждений во время пожаров 1718 и 1811, после чего сооружение восстанавливали (в частности, в 1820-х годах - по проекту А. Меленского). Работы по развитию храма (расширение теплой Сретенской церкви на первом ярусе колокольни, пристройка часовни, утепление основного помещения церкви) осуществлялись в 30-х, 60-х и 80-х годах XIX века. Кроме того, во второй половине XIX в. возведен второй ярус колокольни. [1] На сегодня это крестообразная в плане здание, в ее внешнем виде соединены элементы украинского барокко и классицизма.
Однин из немногих храмов, где можно почувствовать умиротворение. Ходим не первый год. Что ни говори, нашли свое место. Находясь в храме сложно не почувствовать исходящую благодать. Очень намоленное место, действительно святое. После посещения чувствуешь спокойствие, иногда даже говорить лишний раз не хочется, настолько обыденно. Храм не перегружать мрачностью и аскетизмом. Все иконы стоят удобно, с возможностью подхода, даже в людные...
Read more