Kiev Funicular

Ки́ївський фунікуле́р — фунікулерна система, що з'єднує історичне Верхнє місто та Поділ у Києві. Прокладено схилом Володимирської гірки з гарним видом на річку Дніпро. Лінія складається з двох станцій і керується комунальним підприємством «Київпастранс». Проблема зв'язку між Верхнім містом та низинним Подолом існувала з часів виникнення Києва. Спершу стародавні кияни користувалися крутими стежками, згодом — Андріївським узвозом, який під цією назвою відомий ще з XVIII століття. Від Хрещатика до Подолу згодом Олександрівським узвозом прокладено першу лінію електричного трамвая та шлях став хоч довшим, проте зручнішим. Ідею збудувати між верхньою і нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою подав інженер Артур Абрагамсон, проєкт розробили інженери Микола П'ятницький та Олександр Баришников. Спорудження фунікулера тривало впродовж 1902–1905 років. Фунікулер урочисто було відкрито 7 (20) травня 1905 року, регулярні пасажирські перевезення розпочалися з 8 (21) травня. Колії підйому простяглися на 200 метрів. Спершу він з'єднував верхню терасу Володимирської гірки з вулицею Боричів Тік. Дістав назву Михайлівського електричного канатного підйому, бо розташований був поруч із Михайлівським Золотоверхим монастирем. Лінія фунікулера початково була коротшою внизу на 38 метрів: на Олександрівській вулиці на Подолі (нині — вулиця Петра Сагайдачного), де нині розташована нижня станція, були приватні садиби, з власниками яких вирішити питання відкупу власності не вдалося. На той час це було досить прогресивне інженерне вирішення: рейки лежали на міцній залізобетонній естакаді, добре діяли й підйомні машини. Однак, 1928 року сталася надзвичайна ситуація: під час планової заміни канату вагон, що стояв на верхній станції, зірвався, впав донизу й розбив нижній вагон. Першу реконструкцію фунікулера було здійснено у 1928–1929 роках: будівельники проклали тоді ще близько сорока метрів колії — і відтоді нижню станцію перенесено на ріг вулиці Петра Сагайдачного й Поштової площі. Трамвай та фунікулер у Києві перевозили пасажирів і під час німецької окупації впродовж 1941–1943 років. Експлуатація фунікулера була відновлена не пізніш як 8 жовтня 1941 року. Фунікулер споживав дуже мало електроенергії, тому його робота не припинялася. 12 травня 1942 року, у зв'язку зі скороченням комендантської години (вуличний рух тепер був дозволений до 21:00), роботу фунікулера було подовжено до 20:00. За 1942–1943 фінансові роки (з квітня 1942 по березень 1943 року) фунікулер перевіз 1,050 млн пасажирів — майже вдвічі більше від запланованого. За останній день цього періоду, 31 березня 1943 року, касова виручка фунікулера сягнула 1100 карбованців, що відповідало приблизно двом із половиною тисячам пасажирів. Провадилися регулярні випробування механізмів функулера на міцність: вагон завантажували баластом вагою 8 тонн (удвічі більше розрахункового навантаження, що відповідало вазі 60 пасажирів) і відчіпляли канат. Автоматичні гальма захоплювали рейки й вагон зупинявся.