National Museum of Literature of Ukraine — Attraction in Kyiv

Очень двойственные ощущения от посещения данного музея . Был в 90 процентов музеев Киева ,но такого конечно не видел. Странное ощущение где напрашиваются по неволе соответвующие вводы . Место - очень удобно расположен,в самом центре города, рядом есть ещё два музея куда можно пойти . Цена - 50 грн ., вход , 50 грн .., за фото , но об этом отдельно ,крайне не рекомендую попупать данный билет . Персонал - ну если не брать во внимание историю ,что произошла в последнем зале то персонал очень вежливый, внимательный очень хорошие люди , подскажут и главное это альтруисты и фанаты своего дела ,просто молодцы . Выставка - ну скажем ,как для национального музея литературы , я немного ожидал совсем немного иного . Не сильно конечно тянет на именно национальный музей лиикратуры.Достаточно обыденно , много копий и для такого ,что бы сказать ах то просто невозможно это сделать . Есть оригигалы кабинетов , мебели и так по мелочи . Единственное,что это особенное это зал самой библиотеки которому более 130 лет , красивое помещение , где выставлены копии документов связанных с историей Украины. Теперь самое главное,что меня не то ,что удивило , а просто ввегло в шок в данном музее НЕЛЬЗЯ БЛИЗКО делать ФОТО экспонатов на мобильный телефон (без вспышки или нет , без разницы ) не говоря про проф фото съемку, за этим ревносно смотрят и не дают это делать . Причина по которой это происходит не называется ,только ответ ,что это указание руководства . Ну тут наверное и понятное , почему так происходит Поэтому покупая билет за фото , подчеркиваю фото на мобильный телефон ,вам кроме общей картины зала НЕ ДАДУТ сделать более ничего в близи. Даже в художественном музее без вспышки можно снимать на телефон бесплатно , а за профи фото конечно в худ музее надо будет заплатить ,но тут где только практически одни копии и такое делается . По всей видимости есть чему переживать , оставлю мнение при себе ,но думаю все и так ясно ,что имелось . Рекомендую ли я посетить музей данный , да можно пойти увидеть один раз,но не более чего-то неимоверного и оригинального увидеть не придется в большинстве случаев ,но для общего развития сходить раз можно . Как по мне то учитывая такие непонятные ничем не мотивированые требования к посещению ,стоит кому-то где-то обратить внимание на это все . Все ли хорошо в...

Нещодавно мені пощастило відвідати Літературний музей в Києві, і я залишилась під дивним враженням. Це місце, де історія української літератури оживає, перетворюючись із сухих сторінок підручників на захоплюючу подорож. Перша зала, яку ми відвідали, з величезною кількістю книг просто полонила моє серце. Я була б рада залишитися там, поки я все не перечитаю. Експозиція продумана до дрібниць. Вона не просто демонструє старі рукописи та особисті речі письменників учнів та викладачів закладу, а й майстерно створює атмосферу в якій вони були. Особливо мене вразила колекція різних видань українських авторів, що були в третій залі. Бачити старі видання, різними мовами та різних років, коли тебе навіть і близько не існувало просто вражає. Музейники чудово попрацювали, щоб показати не лише велич митців, а й їхнє просте життя у вигляді портретів та сімейних фото. Єдиним мінусом проведення часу в музеї для мене стало те, що ми дуже часто поверталися до Тараса Шевченка. Бещперечно, ця персона зробила свій внесок в історію та літературу нашої країни, однак, я б не робила так часто акценти на ньому. Я б послухала більше про Марко Вовчок та її творчість, а не її роботу перекладачки або дружини іншого письменника. Також я б хотіла послухати більше про Квітку-Основ’яненка. Але у висновку мені сподобалось.Раджу цей музей усім: і тим, хто глибоко знається на літературі, і тим, хто лише починає свій шлях у світ пізнання нашої літератури та її важкої історії. Це обов'язкове місце для відвідування, щоб доторкнутися до культурної спадщини та відчути гордість за таланти нашої нації.Я б дуже хотіла, щоб в цей музей приходили більше учнів шкіл та проводили більше екскурсій для молоді. Особливо зараз, бо мова...

Один із тих музеїв, які розташовані в самому серці міста, але страждають від дефіциту відвідувачів. А будівля музею велика і має чудову архітектуру. Всередині все як у типовому радянському музеї: купа експонатів за вітринами, за якими наглядають пенсіонерки. Просто так дивитися тут не варто. Краще замовити екскурсію. Гід розповість вам про розвиток української літератури і мови від руських часів до початку ХХ століття. Крім цього, на початку вам покажуть англійську бібліотеку і каплицю, де одружувався Іван Франко. У музеї багато рукописів, особистих речей відомих письменників, скульптур і цитат. Наприкінці вам подарують календар на згадку про музей, а після лишать самого. Ви можете походити з аудіогідом, який тут є, і повторити матеріал. Здавалося б, ні до чого чіплятися. Все чудово, крім персоналу. Як тільки ви почнете фотографувати експонати як згадку, вам тут же з усіх зал будуть забороняти це (фотозйомку), посилаючись на керівництво. Ви можете зачитати їм своє право, але їм на нього начхати, бо в них головні не Конституція України, вона ж Основний Закон, а керівництво і нічим не підкріплені правила. Це при тому, що в музеї немає ні приватних експонатів, ні чогось дуже цінного, що боїться камери. Зазвичай я не занижую оцінку через персонал, яким би він не був, але в даному випадку змушений це зробити. Така поведінка наглядачок і нехтування правами громадян це відверте самоуправство. Виправляйтесь, тому що це сором для...