National Museum "Kyiv Picture Gallery" — Attraction in Kyiv

Колишня назва — Київський національний музей російського мистецтва.

Музей засновано 1922 року як Київська картинна галерея, основу якої склали націоналізовані художні пам’ятки, серед яких особливо виділялися твори із зібрань родини Терещенків (галерею навіть планували назвати на їх честь). Саме від цієї родини до музею надійшли справжні шедеври – «Курсистка» І. М. Крамського, портрет цієї приємної старанної дівчини мені дуже припав до душі, «Три царівни підземного царства» В. М. Васнєцова, «Дівчина на тлі перського килима» М. О. Врубеля та ін. Під час Великої Вітчизняної війни музей втратив понад 1500 пам’яток мистецтва. Відродженню колекції у післявоєнні роки сприяла діяльність держави, через придбання творів у художників та колекціонерів. Збагачували збірку і пам’ятки, що надійшли від приватних осіб.

Більшість експонатів, звичайно, картини і лише поодиноко зустрічаються предмети інтер'єру: дамський письмовий стіл, бронзові статуї вітязів в обладунках верхи на конях, які мені найбільш припали до смаку. Хоча є і окрема зала яка повністю присвячена творам російського декоративно-прикладного та народного мистецтва. Тут експонуються зразки різних видів кераміки (майоліка, фаянс, порцеляна). Майстерність виготовлення витворів мистецтва з фарфору дуже цінувалась у XIX ст., існувало навіть окреме підприємство - Імператорський порцеляновий завод, який займався виготовленням виробів з цього матеріалу.

Перші дві зали музейної експозиції присвячені мистецтву Давньої Русі – одній з найвизначніших сторінок російської національної художньої культури. Походячи з глибини Візантії, від якої Русь прийняла християнство, давньоруське мистецтво мало виключний самобутній характер, а російська ікона набула значення всесвітнього явища. Представлені у музеї ікони охоплюють XIII – XVII ст. і походять з різних культурних осередків, котрі сформувались у період феодальної роздробленості на основі традиції Київської Русі.

Також представлені полотна художників-передвижників, зокрема Васнєцова і Рєпіна, його монографічна колекція творів привертає увагу в першу чергу. У відомому творі «Поприщин» (1882) відтворено образ героя повісті Миколи Гоголя «Нотатки божевільного» . Поприщин показаний у будинку божевільних у той момент, коли уявив себе іспанським королем.

В центральному залі експонуються твори митців 1-ої пол. І середини XIX ст. На характер духовного життя Росії цього періоду позначився вплив визначних історичних подій епохи, що викликали піднесення національної свідомості народу, відбились на розвитку художньої культури країни. Звичайно, тут і багато картин на тематику побутового життя українців (адже Україна у ті часи була частиною Російської імперії) зокрема Тропінін, який був кріпаком за походженням, перебуваючи довгі роки в Україні писав численні етюди українських селян.

Окрема кімната присвячена творам В. В. Верещагіна, які справили на мене неабияке враження. Його творчість живилася передовими демократичними і гуманістичними ідеями епохи. Особливого значення набули батальні полотна художника, в яких він виступив як сміливий новатор, рішуче відкинувши всіляку парадність і фальш у зображенні війни та виявивши її з нещадною правдивістю, викриваючи мілітаризм. Одна з таких драматичних картин представлена тут. «Турки-мародери», або інша назва «Переможці» (1878-1879) зображує неприємну сцену, що пов’язана з подіями під Телишем, коли полк російської єгерів змушений був відступити, залишивши на полі бою поранений та убитих. Показуючи жорстокість турецьких солдатів, які після розправи над ворогом знімають з солдатів російської армії їхнє обмундирування, художник викриває насамперед тих, хто у своїх корисливих цілях розпалював подібні інстинкти.

Сьогодні, музей проводить науково-дослідну і видавничу та масову науково-освітню роботу, команда працівників приділяє особливу увагу розвитку сучасного мистецтва.

Колекція такого роду «вітчизняного» мистецтва надихає, змушує повірити, що на теренах нашої країни були видатні особистості, і хоча вони прославляли велич іншої держави, українці все одно впливали на розвиток мистецтва...

Перші враження були не зовсім приємними. Я розумію, що Росія вважається країною агресором, але ж це обман – перейменовувати музей, тим паче, що експозиція зовсім не змінилися і картини російських художників не змінили громадянство і не стали картинами російських художників. Другий неприємний момент – це білет. Замість білету нам на трьох видали звичайний чек, як у супермаркеті, що, як на мене, не припустимо як для такого визначного місця. Але далі вже не стало помітно цих неприємних моментів бо ми поринули у світ величного мистецтва, що заворожує своєю вишуканістю та елегантність. Спочатку ми поринули у світ картин древньоруського мистецтва. Це переважно були ікони та зображення та витвори декоративно-прикладного мистецтва. У цьому відділі особливо виділялася робота «Страшний суд» написана у 16 столітті, що вражає своєю строгість та нагадую нам про скінченність нашого буття. Потім ми перейшли до залу, у якому були зібрані переважно портрети. Вони були на стільки реалістичними, що здавалося, неначе споглядаєш фотографію, а не роботу намальовану пензлем. Особливо вразив художник Тропінін, та його робота «Портрет Українського селянина» кінця 1830-х, початку 1840-х років. Картина незвична тим, що показує нестандартний погляд на селян. У нашому розумінні селяни тих часів замучені та зацьковані робітники. Тут ми бачимо чоловіка приємної зовнішності зі здоровим кольором обличчя та глибокими проникливими очима, замість нав’язаного нам образу знедоленого батрака. Далі одразу кинулися в очі три полотна Айвазовського, для яких був відведений окремий куточок. Айвазовського можна одразу впізнати не лише по мариністичності сюжету, але й по глобальності та об’єму зображуваного. Згодом ми побачили масштабні полотна І.І. Шишкина, на яких було зображена природа. Одразу виникло бажання опинитися у його «Дубовому гаї» та біля «Струмка у лісі», аби відчути теплі літні промені та напитися з диво струмка, що тече поміж соснами. Також заворожила з першого погляду Врубелівська «Дівчинка на тлі перського килима», що магнетизує та притягує до себе погляд. Просто неможливо відвести очей від цього загадкового поетичного образу, повно краси. Наприкінці нас здивував зал з виставкою порцеляни. Зал виконаний у темних тонах, оздоблений деревом та прикрашений вишуканою люстрою. Перше що кидається в очі – це великий дерев’яний сервант з різьбленням. У залі представлено різні порцелянові вироби, найцікавіші з яких – шаржі на видатних людей, чашка-сюрприз, а також вишукана тарілка, яку не змогли відтворити навіть імениті...

Картинная галерея очень хорошая. Картины которые представлены и правда завораживают. Особенно меня впечатлила картина "Вдовушка" - это правда что - то невероятное.

Но персонал меня очень огорчил. Женщина которая сидела в зале где представлены картины Шишкина (в красной жилетке) вела себя возмутительно.

Мы пришли с подружками что бы посмотреть картины, пофотографироваться и рассказать о Вашей галерее своим подписчикам, поскольку у меня в соц. сетях 11 000 подписчиков и кому-то из них наверняка может понравится идея посетить Вашу галерею.

Так вот, мы фотографировали друг-друга, в зале никого кроме нас не было и мы никому не мешали. А эта женщина начала говорить: "все, хватит уже фотографироваться" подошла ко мне так близко (нарушая мое личное пространство ). Меня это безумно возмутило.

Я же рассказываю аудитории о Вас хочу что бы люди ходили в музеи, галереи, а она прям со злостью начала продолжать " я могу сейчас охрану вызвать", я тоже не стала молчать и сама предложила что бы она позвала администрацию и мы выяснили в чем дело и что конкретно я нарушаю. Она стала давить на то, что я без маски и она может вызвать охрану. Но маску я снимала буквально на 3секунды пока сфоткаюсь и одевала снова, потому что я прекрасно понимаю что сейчас масочный режим.

Так вот резюмируя то, что я описала хочу сказать, что важно даже не то, что она сказала а то, с какой интонацией и злобой она это произнесла. А после она ещё ходила за нами и все время попадала в кадр. Фото не буду прикреплять по скольку это будет уже с моей стороны не правильно.

Если она так не любит людей тогда возможно ей просто пора уже на пенсию и точно не стоит работать в столь красивом месте куда люди приходят наполниться и отдохнуть.

Мне поход в Вашу галерею...