Mansion Countess Uvarova — Attraction in Kyiv

Садиба графині Уварової постала 1911 року на місці колишнього маєтку Веселицьких. Проект споруди розробив архітектор Павло Голландський, який до цього часу спроектував не один будинок для батьків графині – сім'ї Терещенків. 22-річна красуня-графиня, яка була дружиною глави київського відділення Російського музичного товариства, особисто брала участь в облаштуванні дому й не випускала з уваги жодну деталь: навіть ручки для дверей вибирала сама. По закінченню будівництва та внутрішніх робіт, садиба графині Уварової вражала своєю пишністю та відповідала високому становищу сім'ї у суспільстві: богемське скло у вікнах, золотий зал для прийому гостей та проведення балів. Не дивно, що 1916 року велика княгиня, сестра імператора Миколи ІІ – Ксенія Олександрівна, зволила гостювати у подружжя Уварових.

У революційному 1917 році дворяни продали будинок. У радянські часи тут розташовувалося НКВС. Незважаючи на це, купідончики, які ширяють у рожево-блакитних хмаринках, збереглися в головному залі.

1987 року садиба графині Уварової перейшла в підпорядкування «Українського фонду культури». Також тут працює Інститут національної пам'яті та офіси декількох компаній. В наш час у маєтку проводять різні мистецькі виставки. Крім того, розкішний особняк часто використовують для кінозйомок.

Про розкіш, багатство, величність будинку можна говорити годинами. Зовнішній вигляд, внутрішнє оздоблення та й кожна деталь є свідком цього. Багато елементів садиби зовсім не випадкові. Так, на фасаді можна побачити Артеміду, богиню полювання. Її скульптурним зображенням особняк вирішили прикрасити тому, що саме цю небожительку вважають покровителькою породіль. Це було близько Наталії Уваровій, акушерці за професією.

Чудово збереглися парадні сходи, виконані з берези. Головний зал, який ще називали золотим, прикрашений ліпниною у вигляді музичних інструментів – скрипки, ліри, сопілки. Із нього можна відразу потрапити на прекрасну терасу з колонами. У минулому садиба графині Уварової розташовувалася у розкішному парку, але його не вдалося зберегти в первісному вигляді – велика частина нині забудована.

Батько Наталії Уварової – Федір Терещенко – був одним із найзаможніших людей Російської імперії. Подейкують, що шлюб Наталії та Сергія мав корисливі мотиви: дочка Терещенка отримала дворянський титул, а Сергій Уваров – солідний...

It's splendid inside, however, you can't just go in, because all the doors are locked and the man who keeps the keys would like the visitors to improve his financial situation a bit) He states he can share loads of information about the building and its former owners, but the reality is, those are just facts from the internet + he presents the information only in Ukrainian, ofc. And even if you tell him you do not need to hear it, he will not let you go alone for free. So yes, it is free, but...

Начитавшись отзывов решила посетить этот памятник архитектуры! Представляла прекрасную золотую комнату, много резьбы по дереву.... Когда пришли с мужем, то обратились с вежливому мужчине и спросили на счёт музея... Он ответил что музея нет, это национальный культурный центр( что-то типо того), НО за скромную плату с человека, он все покажет. Нам включили свет у лестницы, и показали кабинет напротив. Оставили нас там. Мы с мужем посмотрели, попросили показать нам дальше все красоты. Отвели в золотую комнату! Она была прекрасна. Даже открыли двери во двор. Немного рассказали историю самого здания. Стены и потолок со всем величием впечатлили меня, но "декор" оставлял желать лучшего( вся комната была в сетках, собранных стульях и т д). Внутренний дворик нуждается в реставрации, хотя все так же красив. В ожидании чего то ещё мы подошли к мужчине и попросили провести нас дальше. Как выяснилось в ходе разговора больше нечего тут смотреть 😵, хотя нас провели в ещё одно место и перед нами открылись двери женского будуара где был сделан кабинет. Мы с мужем, чтоб не мешать работе, вскользь посмотрели на великолепный расписной потолок в стиле барокко, камин. И ушли. Впечатление осталось двоякое. С одной стороны нам дали пофотографироваться спокойно, немного рассказали, показали такие красоты, с другой стороны очень мало,...