Ivan Franko Park — Attraction in Lviv Urban Hromada

Ivan Franko Park (opposite the University building) is already four hundred years old. It is the oldest park in Lviv and Ukraine, and one of the oldest municipal parks in Europe.

Three colossal oaks in the upper part of the park are probably the oldest trees in our city. Their age is over 300 years.

Four hundred years ago the place where Ivan Franko Park stands now was occupied by city cornfields, but later this land became private property. In the end of the 16th century wealthy citizen of Lviv Szolc-Wolfowicz founded a park here and spent 1600 zloty on its beautification. Later he married off his daughter to ambassador of the Venetian Republic in Lviv Antonio Massari and handed the park over to his son-in-law. Massari, in turn, rearranged the park in Italian manner.

In the early 19th century the new owner whose name was Gecht redeveloped the park for the entertainment of the people of Lviv. A Dorian rotunda has remained in the park’s lower part from that time. In 1855 the park became the property of the city once again, thus becoming one of the oldest municipal parks in Europe. A well-known Lviv gardener called Bauer started its beautification. He rearranged the park in English style. It was at that time – a century and a half ago – that almost all old trees were cut down, and the ones which we admire today were planted. There are about fifty species of them, with oaks, hornbeams, limes and fir trees prevailing. Some exotic and rare plants can also be found here. At the end of the main alley you can see a large cast-iron vase with bas-reliefs (1838) which, according to the free interpretation of the famous work by Danish sculptor Thorvaldsen, depict “The Flow...

Парк і́мені Іва́на Франка́ або Парк Івана Франка (до 1779 року — Єзуїтський сад; 1779—1919 — Поєзуїтський сад; 1919—1945 — Парк імені Тадеуша Костюшка) — найстаріший та один з центральних парків Львова, розташований перед головним корпусом університету ім. Івана Франка (будівля колишнього Галицького сейму). Вважається найстарішим міським парком в Україні. Парк виник на території колишніх міських ланів, які стали власністю багатої міщанської родини Шольц-Вольфовичів. Наприкінці XVI століття Ян Шольц-Вольфович заклав невеликий сад, який пізніше перейшов в руки його зятя Антоніо Масарі, власника кам'яниці № 14 на площі Ринок. Молодий венеціанець перепланував сад на італійський манір, розбивши на тераси, і подарував його місту, щоби ним могли користуватися всі львів'яни.

Панорама парку 1913—1914 років. На передньому плані — пам'ятник наміснику Аґенорові Голуховському Міський садівник Бауер здійснює ще одну кардинальну реконструкцію парку. Цього разу парк переплановується на взірець тогочасних англійських парків у так званому ландшафтному стилі. В 1877—1881 роках на місці «казино Гехта» споруджують будівлю Галицького сейму, у нижній частині парку влаштовують чудові партерні сади з багатими квітковими композиціями, стриженими кущами та деревами.

У 1835 році посередині парку споруджено граціозну альтану — ротонду, що збереглася досі. У нижній частині парку, там, де тепер будинок університету, було «казино Гехта». Парк ще кілька разів міняв власників, але це не рятувало його від поступового запустіння, аж поки від 1855 року ним знову не починає піклуватися місто.

Від 1614 року міська влада тимчасово передала парк у користування монахам-єзуїтам, які почали будівництво у Львові свого костелу та монастиря. Монахи побудували тут цегельню, аби забезпечити будівництво цеглою. Тут також побудували пивоварню, а частину земель здали в оренду селянам і відкрили для них корчму. Це «тимчасове» користування тривало майже 160 років, допоки з приходом австрійської влади не скасували орден єзуїтів. На картах Львова та в історичних документах тих часів зустрічається назва «Єзуїтський сад».

Цісар Йосиф II, перебуваючи у Львові, подарував цей зелений масив місту. Та без належного догляду парк так здичавів, що міська влада змушена була у 1799 році продати його підприємцю Іванові Гехту. Той проводив реконструкцію парку, зокрема, перепланував його в класицистичному стилі, а також намагався зробити парк прибутковим. Тут побудували ресторан, купальний басейн, встановили альтани, всіляко заохочували відвідувачів.

У 1894-96 роках Товариство розвитку та прикрашання міста встановило навпроти будинку сейму погруддя Яна Добжанського — літератора, Яна Непомуцена Камінського — директора польського театру, Леона Сапеги — намісника Галичини, Артура Гротгера — львівського живописця, єпископа Самуеля Гловінського — засновника фонду освіти молоді, в алеї справа — бюст графа Й. Дунін-Борковського — поета-еллініста. На клумбі перед будинком сейму стояла чавунна ваза з барельєфами, що зображували у вільній інтерпретації роботу Бертеля Торвальдсена «Течія людського життя».

1908 року архітектор Кароль Ріхтман-Рудневський розробив проект театру, який мав би постати на місці ресторану. Проектом передбачалась сучасна конструкція з каменю, металу і скла з розсувним дахом. На першому поверсі заплановано крамниці і кав'ярні. Кошторис становив 2 мільйони крон. Консорціум з будівництва театру звернувся до магістрату з проханням надати землю в оренду на 50 років із подальшим переходом театру у власність міста. Проект так і не було реалізовано.[5]

У 1949 році після зняття пам'ятника Аґенорові Ромуальду Голуховському, що стояв при вході в парк з вул. Січових Стрільців, вазу перенесли на місце пам'ятника. Тут вона стоїть і досі.

У 1964 році перед університетом у парку встановили пам'ятник І. Франку (скульптори Володимир Борисенко, Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Володимир Одрехівський. Яків Чайка,...

Парк имени Ивана Франка, достаточно чистое место, здесь есть собачья площадка, разделенная на две части: для больших и маленьких собак. Так же, здесь есть детская площадка, и она достаточно большая, но давно требует модернизации и обновления.

На счёт безопасности в этом месте. Днём это идеальное место для прогулки или свидания, но не советую гулять здесь ночью и в одиночку, так как здесь часто можно наткнуться на пьяных людей. Так же, категорически не советую гулять возле памятника И. Франка, так как есть вероятность наткнуться на пьяных и неадекватных малолеток, что чревато последствиями. На счёт безопасности самого парка: сейчас он достаточно безопасен, но бывали случаи, когда ветки деревьев падали на людей, был даже смертельный случай с ребёнком, о чём можно узнать в интернете. Но на данный момент, парк по безопасной получил бы 4 звезды из 5.

Теперь на счёт чистоты. Парк достаточно чист, есть лавочки, и между ними урны для мусора, но в этих урнах есть минус: она не цельные, а с металлической решетки, из-за чего мусор из них очень часто выпадает, зачастую это маленькие предметы, к примеру, бычки от сигарет, жвачки и тд. На счёт лавочек: зачастую чистые, не очень удобные, но пару часов просидеть на них возможно. Каждый год, эти лавочки красят, но вот только не ремонтируют, что, конечно, печально.

Из минусов парка: много незаполненного пространства, отсутствие столиков, решётчатые урны для мусора, отвратительные дорожки, которые давно уже требуют ремонта и ухода.

Кстати, на счёт дорожек и тропинок: покрытие там ужасное, более того, что оно не выдерживает погодных условий, так ещё и покрыто неровностями и шороховатостями. Что я имею ввиду: в парке часто катаются дети на велосипедах, и при падении, ноги просто разбиваются в мясо, из-за такого покрытия. Намного лучше было бы, если бы: Детская площадка была покрыта специальными резиновыми матами, которые мягкие, такие маты ещё используют в лошадиных стойлах. С таким покрытием не страшны падения. По всему парку дорожки требуют капитального ремонта и изменения типа покрытия ( не учитывая главной аллеи, которая покрыта другим покрытием), лучше всего подошёл бы бетон или асфальт, так как они достаточно ровные и хорошо противостоят погодным условиям. В парке должны присутствовать велодорожки. Это обязательно. Переход между дорожкой и грунтом слишком скользкие. Там легко подскользнуться летом и в сухую погоду, так что лучше я просрочку что там творится во время...