Solomiya Krushelnytska Music Memorial Museum — Attraction in Lviv Urban Hromada

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької розташований на другому поверсі будинку, який колись був її власністю. Дівчина з сім'ї священника на Тернопільщині, мала неабиякий талант та підкорила світові сцени завдяки своєму голосу. Після смерті батька, отця Амвросія Крушельницького Соломія вирішила, що її родина переїде до Львова, і придбала триповерховий будинок поблизу центру (на той час вона вже була досить відома на європейських сценах, тож могла собі таке дозволити). Родина мешкала там понад 30 років. Деякі квартири здавали орендаторам. Останній раз приїхала в гості на Галичину у 1939 році, і відтоді виїхати вже не змогла - радянська влада не випускала за кордон. Будинок націоналізували, залишивши їй із сестрою Анною одне помешкання на другому поверсі. Після смерті сестри, Анни Крушельницької, дім став звичайним радянським із численними комунальними квартирами. Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької з'явився там 1989 року завдяки племінниці співачки Одарки Бандрівської, яка своє життя присвятила збереженню пам’яті і примноженню слави Соломії. Музично-меморіальний музей посідає окреме місце серед музеїв Львова, бо тут багато музичних інструментів і є окрема музична кімната з роялем, де й відбуваються різні концерти та інші мистецькі події. Головне ж в музеї - екскурсовод, бо який би не був цікавий музей, яке б не було його наповнення, навіть маючи у фондах понад 15 000 експонатів, але монотонне бубоніння екскурсовода віднадить не тільки випадкових відвідувачів, але й розчарує палких прихильників. Як то кажуть, "вміла готувати, та не вміла подавати". Музей цікавий, Соломія Крушельницька - людина непересічна: така доля, такий талант, такий масштаб, але коли після екскурсії ловиш себе на думці, що в музеї ТАКОЇ людини тобі після екскурсії найбільше запам'яталися перила та плитка у під'їзді - то це точно не про професіоналізм і не про "на...

English below ⬇️ Мала велике задоволення проводити майстер-клас та концерти у Меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові. Це дуже особливе місце — з сучасним дизайном, креативним підходом і глибокою повагою до української культури. Атмосфера музею надихає, а команда справді закохана в те, що робить. Тут відчувається дух Соломії — сильної, талановитої, справжньої. Цей музей — не лише про минуле. Це живий культурний простір, де народжуються нові ідеї й звучить музика. Щиро рекомендую всім, хто любить українське мистецтво й хоче дізнатися більше про одну з найвеличніших оперних зірок світу!

I had the great pleasure of leading a masterclass and performing concerts at the Solomiya Krushelnytska Memorial Museum in Lviv. This is a truly special place — with a modern design, creative approach, and deep respect for Ukrainian culture. The atmosphere is inspiring, and the team is genuinely passionate about what they do. You can truly feel the spirit of Solomiya here — strong, talented, and authentic. This museum is not just about the past. It’s a living cultural space where new ideas are born and music continues to resonate. I sincerely recommend it to anyone who loves Ukrainian art and wants to learn more about one of the greatest opera stars...

Такий музей просто необхідний Львову!!! Але на жаль зараз він потребує змін! Майже усі експонати не підписані!!! Ні фото, ні програмки (більшість іноземними мовами), ні костюми, ні меблі. Жодного підпису! Тобто без екскурсії ви не дізнаєтеся нічого про славетну співачку. Два з трьох к'юар кодів, які зісканувала, просто не працюють. Пише "помилка" і на моє зауваження ніякої реакції (чи бодай здивування) від працівниці музею не було. А щоб про благодійний проєкт (аукціон картин, кошти з продажу яких мають піти на покращення музею) дізналися, треба більше розголосу в інтернеті чи по місту... Дуже подивувала наглядачка, яка ходила за мною слідом мовчки, тяжко зітхаючи і чекаючи, коли ж я нарешті піду в іншу кімнату, щоб вимкнути світло. Очевидно я перебила їй перегляд серіалу, який було добре чути десь у сусідній кімнаті. Витягнути з працівниці інформацію про якусь фотографію чи дрібничку у музеї, було майже не можливо. А квиток на хвилинку 50 гривень! То навіщо тоді працівники музею? Щоб світло вимикати? Чи зробити (зацікавити) так, аби я наступного разу привела у музей ще 10 чоловік? Це просто непрофесійно. Сподіваюся, що мій крик душі почують працівники і у них з'явиться бажання хоча б...