Вежа була побудована в 1307 році сардинським архітектором Джованні Капула. Вежа була частиною міських укріплень з огляду на неминуче вторгнення арагонців  на острів, але була пошкоджена в 1708 році англійськими бомбардуваннями, в 1717 році іспанськими гарматами, і остаточно втратила верхню частину в 1793 році під час нападу Франції. У 1328 році північна сторона вежі була закрита для створення резиденцій і сховищ. Під час іспанської епохи будівлю також використовували як в'язницю, а на її дверях можна побачити відрубані голови в'язнів, які зазнали смертної кари на сусідній площі (теперішня площа Карло Альберто). Як частина цього явища, у другій половині 17 століття голова маркіза Сеа була повішена на кілька років, оскільки він був причетний до вбивства віце-короля Камарасси. У 1906 році під керівництвом інженера Діоніджі Скано був розроблений проект реставрації з метою повернення вежі її первісного вигляду, зокрема шляхом відкриття сторони, яка була замурована під час Арагонського періоду.

Вежа була побудована з трьох сторін з білого вапняку з сусіднього Колле ді Бонарія; інша сторона була відкритою, дотримуючись традиційного пізанського стилю, і мала чотири поверхи дерев'яних галерей. Вхід був міцно захищений трьома товстими дверима і двома гратами. Для оборони зверху був набір полиць для кріплення дерев’яної конструкції. У вежі також є ворота, які разом із воротами Торре-ді-Сан-Панкраціо досі є головним входом до кварталу «Кастелло» Кальярі. Його висота сягає приблизно 31 метра,  до 35 метрів, враховуючи саму вершину. З боку via Cammino Nuovo вона досягає висоти 42 метри. Якщо йти з via Università або Cammino Nuovo, біля основи вежі біля дверей можна побачити вигравіруваний камінь із зазначенням того, коли та ким була побудована вежа. Далі можна помітити кілька гербів 14-го століття, включаючи емблему міста, а також полицю на стіні, яка представляє невелику скульптуру слона (вибраного як символ Пізи).