Monument to Nikifor Krynicki — Attraction in Lviv Urban Hromada

Никифор (Єпіфаній) Дровняк (21 травня 1895, Криниця — 10 жовтня 1968) — український художник-примітивіст з с. Криниця, що на Лемківщині (Польща). Мав принаймні 10 імен, під якими фігурував у мистецтвознавчих книжках цілого світу. Наприклад: «Никифор з Криниці» , «Никифор Криницький», «Ян Криницький», «Матейко з Криниці», «Мастер з Криниці», «Лемко Никифор».

Як художника Никифора (українець-лемк Н.Дровняк) світ відкрив 1932 року, коли в Парижі в галереї Леон Марсель експонувалася його виставка з 200 малюнків. Цей захід організував Львівський народний музей імені Т.Шевченка. Митець-самоук був визнаний одним з найцікавіших з-поміж майже сорока своїх колег. Польський художник Єжи Вольф опублікував нарис “Маляр наївного реалізму у Польщі” (“Аркада”, 1938) і від того часу кілька десятків років Никифор був у центрі уваги і митців, і глядачів, яких захоплювала його самобутня творчість. Потім були виставки у Польщі. Але справжню славу митцю принесло експонування його робіт у Парижі 1959 року. Відтоді творчість Никифора набула світової популярності. За право вважати його “своїм” досі сперечаються офіційні особи кількох держав. І є за що.

У своїх творчих пошуках Никифор керувався християнською філософією. Біблійна тема – одна з провідних у його малярстві (зокрема, серія “Молитовник”). Багатою є його спадщина й світської теми: Никифор розгорнув перед глядачами сотні картин, які розповідають про життя українських лемків та їхньої батьківщини...

Никифор, также известный как Никифор Крыницкий, (наст. имя Эпифаний Дровняк) родился в 1895 году в г. Крыница (?), умер в 1968 году там же. Художник-самоучка, которого ставят в один ряд со всемирно известными художниками-примитивистами, самыми выдающимися авторами т.н. наивного искусства.

По матери Никифор был лемком, по отцу — поляком (по легенде, тот был известным художником, чье имя зашифровано под литерой «T»). От матери, которая воспитывала его одна, в большой нужде и постоянных скитаниях, хватаясь за любую черную работу, он унаследовал нарушения слуха и речи. Осиротевшего во время Первой мировой войны, не умевшего наладить контакт с окружающими, его воспринимали как местного дурачка, смеялись над ним. Неизвестно, откуда взялось его имя (или прозвище? Есть версия, что в оригинале оно звучало Нетифор), как бы там ни было, именно этим именем он пользовался с самых ранних лет. В 1949 году по случаю первой персональной выставки его работ, которая состоялась в варшавском салоне Союза польских архитекторов, его назвали «Яном Никифором» (что было увековечено на афише выставки). Лишь в 1963 году Никифор официально получил фамилию Крыницкий, тем самым узаконив свой статус. Одновременно власти Крыницы предоставили ему квартиру. В 2003 году суд в Мушине постановил, что настоящее имя и фамилия Никифора – Епифаний...

Никифор Криницький (лат. Никифор Крыницький), справжнє ім'я Епіфаніуш Дровняк, лем. Епіфаній Дровняк (нар. 21 травня 1895 р. у Криниці, помер 10 жовтня 1968 р. у Фолуші) – лемківський художник, представник наївного мистецтва. Творчість Никифора відкрив у 1930 році український художник Роман Турін, який познайомив її з польськими та українськими художниками-капістами, що перебували в Парижі. Картини Никифора викликали їхнє захоплення; вони звернули особливу увагу на його використання кольору. Захоплені думки мистецької спільноти, однак, не змінили негативного ставлення до його творчості – він все ще не знаходив покупців для своїх робіт, ані розуміння для свого мистецтва. Лише після Другої світової війни він став визнаним і цінним польським творцем наївного живопису. Він мав виставки у Варшаві, Кракові та багатьох європейських країнах. Він прожив усе своє життя в Криниці. З 1960 року і до самої смерті Никифором опікувався криницький художник Мар'ян Влосінський. Він пожертвував заради нього своїм талантом і створив умови для праці та життя, а після смерті Никифора подбав про збереження його творчості. Никифор Криницький помер у шпиталі для хворих на туберкульоз у Фолуші біля Ясла. Його...