Пріорат або абатство Сен-Мартен-де-Шан - колишнє католицьке абатство, нині пріорат, розташоване у 3-му окрузі Парижа. Колегіальна церква, заснована у 1059 році для заміни базиліки кінця VI століття, зруйнованої норманами, була довірена Клюнійцям у 1079 році та швидко стала головною залежністю могутнього бургундського материнського дому. Абатство включало привілейовану територію з щорічним ярмарком. Завдяки захисту королів та численним пожертвам, які отримував пріорат, він зміг заснувати близько тридцяти філій, розподілених по десяти єпархіях, а його володіння простягалися аж до Англії. Хор пріоратської церкви був побудований приблизно між 1135 та 1155 роками. Досі по суті романський стиль, його амбулаторій, стрілчасті арки, ребристі склепіння та контрфорси вже передвіщають готичну архітектуру. План занадто складний, щоб мати прямих нащадків, але головний неф Сен-Мартен-де-Шан, тим не менш, є прототипом амбулаторію з променистими каплицями. Нова трапезна була побудована між 1225 та 1235 роками, яка загалом вважається шедевром мистецтва радіальної готики та збереглася донині. Сучасний неф датується не раніше середини XIII століття, і порівняно зі східними частинами та трапезною, його архітектурний інтерес обмежений. Пріорат зазнав подальших значних перетворень у XVIII столітті, коли більшість середньовічних будівель було замінено. Французька революція поклала край існуванню пріорату в 1790 році. Проте його будівлі були збережені завдяки заснуванню Національної консерваторії мистецтв і ремесел (CNAM) у 1798 році. Церкву було значною мірою відновлено, або навіть перебудовано, під керівництвом архітектора Леона Водуайє з 1845 року. Водуайє також створив додаткові будівлі, які не слід плутати з будівлями старого пріорату. Найважливіші з них, включаючи церкву, були класифіковані як історичні пам'ятки списком 1862 року[1]. Південно-східна частина амбулаторію та дзвіниця були відновлені Анрі Дене між 1913 і 1916 роками, і з того часу церква містить частину колекцій музею. Нова реставраційна кампанія була розпочата з 1993 року, і з цієї нагоди будівлі пріорату, які ще не були охоронені, були класифіковані як історичні пам'ятки указом від 15...
Read moreExquisite Eglise with spectacular dome and interior in the ceilings! Must visit when you are strolling around the 3rd arrondissement of Paris city. And it’s located just at the same building with the Musée des Arts et Metiers. The ivory narrow hallway with the classical style of decoration makes you feel like you are thrown into the medieval century. If you like daydreaming like me, this Eglise is quite...
Read moreSTATUE LIBERTE ( intérieur ) La Liberté éclairant le monde (Liberty Enlightening the World), plus connue sous le nom de Statue de la Liberté (Statue of Liberty), est l'un des monuments les plus célèbres des États-Unis. Elle fut offerte par la France, en signe d'amitié entre les deux nations, pour célébrer le centenaire de la déclaration d'indépendance américaine. La statue fut inaugurée le 28 octobre 1886 alors qu’en 1879, Frédéric-Auguste Bartholdi fit appel à l'ingénieur Gustave Eiffel pour la structure interne de la statue. Le musée des Arts et Métiers vous permet de découvrir l’histoire de cette statue et les étapes de sa construction. Statue de la Liberté : un plâtre et un bronze au musée des Arts et Métiers : Elle n’est pas en bronze mais elle pèse son poids. Entièrement réalisée en plâtre, la maquette de construction qui repose dans le Musée des Arts et Métiers fait pas moins de 14 tonnes. C’est elle qu’Auguste Bartholdi utilisera pour réaliser, par agrandissement, la statue de la Liberté new-yorkaise. Le musée accueille également une reproduction, elle aussi en plâtre, échelle 1/16, de 1876. Ce modèle a d’ailleurs servi à réaliser la statue en bronze qui se dresse, depuis 2010, à...
Read more