The New Arsenal of National Museum of Lithuania — Attraction in Vilnius

Чудова різностороння колекція цікавинок і пам'яток 12-20 століть (напишу про неї нижче), але шокуюче відкриття щодо ставлення Литви до України для всіх, хто вивчав історію в школі після 1990-х. Змушує протверезіти і повчально побачити, наскільки невзаємна була закоханість Грушевського та інших істориків у Велике князівство Литовське (ВКЛ), наскільки вони переоцінили його начебто відносно позитивну роль в історії України.

Я провела в музеї 4 години і побачила тільки три згадки про Україну (чи Білорусь, з якою Литва завжди мала набаго тісніший зв'язок, але будучи з України я звертаю увагу на нас звісно). Одна з цих згадок - це портрет уніатського діяча. Загалом, таке враження, що факт входження українських та білоруських земель до складу ВКЛ самі литовці усіляко намагаються приховати і викреслити, всюди йдеться про їх велику любов і близькі стосунки з Польщею. Люблінська унія та Річ Посполита для литовців - то найпрекрасніша подія і розквіт литовської державності (тоді як для України зрозуміло, що це початок тривалої насильницької полонізації та насадження католицтва Польщею, що потім і кинуло Хмельницького у ведмежі обійми), литовці ведуть відлік своєї науки, освіти й християнської віри від польських єзуїтів (численні їх портрети) та католицтва.

Дуже похапцем згадується, що литовці-язичники не мали власної писемності, то запозичили її в підкорених племен Київської Русі, що ще довго в них існувала канцелярська мова офіційних паперів, заснована на цьому запозиченні.(апдейт від 23.11: переглядала знімки і зрозуміла, що помилилась, про середньовічну мову ділових паперів "Chancellery Slavonic" в записах магістрату похапцем згадували на тимчасовій виставці в Національній портретній галереї Литви, а не в цьому музеї).

В експозиції Грюнвальдської битви, після переліку міст сучасних Білорусі та України, які воювали під началом Вітовта, всі воїни з цих міст названі англійською "Russians" - не якийсь історичний термін типу Ruthenians, Rus, а просто фактично віднесли "дружні" литовці предків мешканців сучасних Білорусі та України до сучасної РФ. І це державний історичний музей, нема слів! (Ще один апдейт: на офіційному туристичному сайті Вільнюса, де мова йде про етнічно різноманітне населення середньовіччя, англійською перераховані і татари, і ті самі Russians, але ніяких білорусів та українців. Отакої(((

В усьому іншому, колекція музею неймовірно різноманітна і цікава (враховуючи, що Росія двічі вивезла з музею коштовні експонати, в якості покарання за антиросійські настрої, тому деякі вивезені предмети представлені літографіями): старовинні мапи Європи 16 ст, численні портрети аристократів, королів, князів, єзуїтів, католицьких діячів, антиросійських повстанців 19 століття (включно з фотопортретами!). Повстання 19 століття було жорстоко придушене, після чого мешканці міста мали отримувати поліцейський дозвіл на ходіння містом з ціпком (що не зброя там схована) та носіння жалоби (що не за повстанцями). Велика і цікава колекція артефактів, пов'язана з цим повстанням, що відбувалось одночасно з польським і поляки допомагали, в тому числі військовими спеціалістами.

Ще дізнаєтеся про кваліфікаційно-освітні вимоги до професії "кат" у середньовіччя і де можна було здобути таку освіту (аудіогід), забобони середньовічних катів; гак, яким тягали тіла померлих від чуми; дерев'яна скрипка, зроблена вручну антиросійським повстанцем 19 ст, якого зіслали в Росію; шматок трансатлантичного телеграфного кабелю 19 чи то початку 20 століття; неймовірно гарні різьблені хрести та скульптури (їх безліч, ціла кімната); народні дерев'яні іграшки та інтер'єр різних кімнат типової хатини литовського селянського господарства; традиційний одяг (напевне що під час одного з поділів Речі Посполитої Прусія загарбала якусь населену литовцями землю, один з костюмів про це натякає).

Безліч інших цікавинок, квиток до музею коштує усього лиш 3 євро, аудіогід -1 євро (інформативність останнього 4-5-6 балів із 10, залежно від зали, могли б розповісти побільше, адже є що розказати!). Загалом для любителів історії та мистецтв -...

Naujasis arsenalas – vienas seniausių Vilniaus pilių komplekso statinių. Archeologiniai tyrinėjimai liudija, kad XIV a. šioje vietoje stovėjo gotikinis mūrinis pastatas, kurio išorinė siena buvo kartu ir pilies gynybinė siena. 1545 m. Franco Hogenbergo Vilniaus plane dabartinio pastato vietoje matome ilgą vieno aukšto mūrinį pastatą, rytiniame gale užbaigtą aukštu bokštu – „švyturiu“, turėjusiu šviesti Nerimi plaukiančioms baržoms. Paties pastato paskirtis nenurodyta. Vėlyvesniame – 1737 m. Fiurstenhofo plane šioje vietoje vaizduojamas pastatas, sujungtas skersiniu pastatu su kitais dviem, lygiagrečiai stovinčiais pastatais. Visas šis sudėtingas ansamblis sudarė didžiojo kunigaikščio dvaro tarnautojų namus ir ūkinius pastatus. Spėjama, jog šiame pastate 1648–1794 m. buvo įsikūręs Pilies jurisdikcijos teismas ir administracija. XVIII a. antroje pusėje LDK didžiojo etmono Mykolo Kazimiero Oginskio potvarkiu šis pastatas buvo rekonstruotas į kareivines ir pavadintas Naujuoju arsenalu. Po rekonstrukcijos pasikeitusi išorinė pastato išvaizda išliko iki mūsų dienų. XIX a. pradžioje fasado centre pristatytas masyvių kolonų portikas. 1960–1965 m. pastatas iš esmės suremontuotas, 1968 m. pritaikytas Lietuvos nacionalinio muziejaus ekspozicijoms. Lietuvos nacionalinis muziejus, šiandien saugantis daugiau nei milijoną eksponatų, yra savo pirmtakų – 1855 m. gegužės 11 d. įkurto Senienų muziejaus ir 1952 m. suformuoto Istorijos – etnografijos muziejaus rinkinių paveldėtojas bei jų veiklos tęsėjas. 1990 m. atkūrus nepriklausomą Lietuvos valstybę, Istorijos ir etnografijos muziejus kaip pagrindinių Lietuvos archeologijos, istorijos ir etninės kultūros kolekcijų saugotojas 1992 m. pavadintas Lietuvos nacionaliniu muziejumi. Naujajame arsenale (Arsenalo g. 1) – viename seniausių Vilniaus pilių komplekso statinių, įrengta Senosios Lietuvos istorijos ekspozicija atspindinti permainingus Lietuvos Didžiosios kunigaikštystės klestėjimo ir nuosmukio laikus nuo valstybės susidarymo XIII a. iki valstybingumo praradimo 1795 m. XIX a. Lietuvos istorijos ekspozicija – „Lietuva carų valdžioje“ Etninės kultūros ekspozicija – XVIII a. – XX a. I pusės Lietuvos valstiečių buitis, liaudies menas, kryždirbystė. Muziejaus darbas organizuojamas specializuotuose lituanistinių rinkinių skyriuose: Archeologijos, Viduramžių ir Naujųjų laikų archeologijos, Etninės kultūros, Istorijos, Naujausių laikų istorijos, Ikonografijos ir Numizmatikos. Rengiamos specializuotos konferencijos, kultūros istorijos vakarai,...

A trip to the history of Lithuania) It is the main and biggest history museum in the country. You need several hours to explore the exhibitions because there are many interesting exhibits, installations and paintings. There is a large collection of portraits. Some exhibitions look too simple and boring, especially when you're exploring the halls devoted to the old times and traditional Lithuanian culture. I would like to see more interaction here. However, the main thing is that there's a nice collection of national costumes and everyday items of the 20th century, including WW2. The museum has good prices and inadequate opening hours. It would be better to close the museum in the late evening. But still, it is...