Lviv Hotel — Hotel in Lviv Urban Hromada

I stayed here as part of a group tour. It's a huge hotel and was absolutely overrun with guests during our two night stay. The hotel is well located however it is on a super busy and noisy street in the centre of the city. Very close to all the major sights, but the noise was not worth the convenience in my opinion.||||Check in was fast and after a long wait for lifts finally got to my room on the fifth floor. Really small room with a bed, table, chair and fridge. That was it. No wardrobe, just a rail set into the wall with a coupe of hangers. Air conditioning was very noisy and fairly ineffectual and the road noise was very loud from the front of the hotel. there was even more noise from the corridors and adjacent rooms dye to paper thin walls and doors. You could hear everything the neighbours were doing! No charm to the room at all. Functional and small. The room was clean. Free wifi worked well and there was a bottle of complimentary water.||||Bathroom was OK if dated and there was plenty of hot water and clean towels.||||Breakfast was poor. It was a buffet but it was so difficult to get the food easily due to the crowds and twice I returned to my table to find plates had been removed by the staff or cups of coffee taken away. Much of the food was empty and was being replenished. Quality of the food was not great.||||The hotel allowed us to store luggage in lockers off the lobby for no charge. Although front desk staff were a little rude when we were negotiating access to our group room for late check out.||||The website pictures do not portray an accurate picture...

повторну локацію міста, перемістивши новий центр на південь від первісного, княжого граду[36]. Поруч із руським подолом запрошені королем будівничі за німецькими зразками звели нове готичне місто-фортецю, поділене на квартали, з Ринком посередині. Більшість його населення становили німці; українці-русини жили переважно в передмістях. Існували самоврядні вірменська і єврейська громади. 1356 року король Казимир ІІІ надав Львову «маґдебурзьке» право самоврядування. З часів Казимира і до початку 15 ст. карбував монети Львівський монетний двір.

1370 року, за договором між Казимиром ІІІ і угорським королем Людовиком, Галичина перейшла під владу угорського монарха, який хотів включити її до складу Королівства Угорського, зустрівши опір польських можновладців. 1387 року донька Людовика, польська королева Ядвіґа Анжуйська, після військового походу захопила ці землі для Польщі.

1379 року Львів, що лежав на важливому відтинку Великого шовкового шляху з Криму до Німеччини, отримав «абсолютне[37] право складу». Воно передбачало, що всі купці, які везли товари через місто, були зобов'язані впродовж двох тижнів виставляти свій крам на продаж у Львові, а вже потім могли їхати далі. Місто стало важливим ремісничим і торговельним центром. Відомими були ярмарки на день св. Аґнеси (21 січня) та св. Маргарити (13 липня), пізніше святоюрські[37].

1434 року автономія Галичини як Королівства Руського була скасована, а на більшості його земель утворено Руське воєводство з центром у Львові. У XV ст.[38] Львів був Лемберґом: місто мало «німецьке обличчя», німецькою мовою «ґмінна рада» видавала ухвали, велися дискусії, виголошували промови в костелах. Полонізація міста почалася за правління двох останніх Ягеллонів Королівство польське та Річ Посполита Через посилення експансії Османської імперії до Європи обсяги торгівлі через Львів значно зменшилися, що спричиняло збідніння міста. Падіння Константинополя сприяло появі в місті багатьох греків[40]. Великим ударом стала пожежа 1527 року, найстрашніша в історії міста, коли готичний Львів вигорів дотла. Для відбудови були запрошені архітектори з Північної Італії, які застосовували ренесансний стиль. Торговельні шляхи занепали, тому відновлення економіки міста було пов'язане з розвитком місцевого виробництва. Основними продуктами експорту стали риба, віск та хутро, зокрема, соболі.

У другій половині XVI століття у Львові починають діяти Успенське православне братство та школа при ньому, тут веде свою діяльність першодрукар Іван Федорович. Станом на 1630 рік у місті проживало 25—30 тисяч мешканців, що робило його найбільшим містом на території сучасної України.

1578 року в урочистій обстановці Стефан Баторій підписав документ, яким створювалося козацьке реєстрове військо. З козацької сторони свою вірність засвідчила делегація старшини на чолі з Андрієм Лиханським. Фактично узаконювався новий юридичний стан — козацтво, що мало важливе значення в тогочасному суспільстві[41].

1661 року львівська Колегія єзуїтів отримала статус університету.

Однак, починаючи зі середини XVII століття місто переживає спустошливі війни. 1648 — українське козацьке військо Богдана Хмельницького обложило Львів, козаки Максима Кривоноса штурмом взяли Високий Замок, уперше за всю його історію. 1704 року шведські війська під керівництвом короля Карла XII під час Великої Північної війни здобули укріплений центр міста (також уперше в його історії) і пограбували його. Після цього Львів почав хилитися до занепаду. 1772 року внаслідок першого поділу Речі Посполитої Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії, ставши столицею коронної провінції — Королівства Галичини і Лодомерії. Австрійська влада впорядкувала міське господарство, у 1777–1820 роках було знесено міські мури, споруджувалися нові квартали у стилі класицизму. Під час австрійського панування в місті активно розвивалася наука і культура: було збудовано два великі театри, реорганізовано Університет і відкрито Політехніку, організовано видавничу справу, запроваджено вуличне освітлення, громадський транспорт, залізничне сполучення. У цей період у Львові...

Вирішили ми завітати в одне з головних туристичних міст нашої України. Після спостереження неймовірних памʼяток, розраховували повернутися в комфортний номер. Але не вийшло. Тримісний номер в який нас поселили, як виявилось, розрахований на двох осіб. Відсутність третього комплекту білизни, рушників, стакану, та води, пояснити ще можна. А от відсутність третього ліжка, замість якого був старий диван, від якого на білому простирадлі проступили жовті плями, які покоївки, до речі, вирішили проігнорувати, не замінивши білизну, пояснити важче. Моя ж сусідка зірвала джекпот: вона просто провалилася в ліжко, бо там не було половини балок, які б мали тримати матрац. В якості вибачення, ресепшн любʼязно подарував нам тренування, бо телефон для зв’язку з ними не працював(та й торкатись до нього не дуже хотілося через яскравий жовтий колір), і нам довелося спускатися з 8-го на 1-й поверх. Два рази, бо одного підходу для портьє-тренера виявилось недостатньо. Може бути, що для виклику рум-сервісу треба просто походити по коридору, бо скрип підлоги на восьмому поверсі можна почути на першому. Через картонні стіни включно. Сподіваючись, що на цьому наші пригоди закінчаться, я дозволив собі сісти та обпертися, за що швидко поплатився, опинившись на підлозі разом із бильцем дивану. Схоже, навіть меблі не витримують перебування в цьому готелі. Оцінивши шар пилу на підлозі, мені захотілося помитися. І тут я вчинив свою фатальну помилку, зайшовши до ванної кімнати. Хотів знову спуститися на рецепцію, та уточнити чому мені так і не принесли рушники, залишивши замість них вологі серветки. Але згодом, на жаль, зрозумів, що ці шматочки тканини і є рушниками, про що свідчили чорні плями від минулих гостей. Прочитавши молитву, я зайшов до душової кабіни, бо зрозумів, що окрім вищих сил в цьому готелі мені ніхто допоможе. Завдяки ним мені вдалось не переламати там всі кістки і оминути майже всі жовті плями і там, які, здається, є візитівкою готелю «Львів». Вся вода, схоже, пішла в вуха новим клієнтам, і мені довелося митися під краплинами або криги, або окропу. Переживши першу годину, я зміг розважити себе полюванням на міль. З розваг ще була олімпіада з арифметики, в ході якої я намагався підрахувати скільки конкретно разів блимнули лампочки(грамоти не отримав, я збився на пʼятій хвилині, бо перевалило за сотню). Після чудової прогулянки містом, ми повернулися до нашої кімнати, яка зустріла нас чудовими ароматами каналізації. Ми списали це на рушники, які зкисли через сирість в душі. «Але ж можна ввімкнути витяжку», —подумали ви. Ми теж так подумали, але, як виявилося, неможна. Тому, пішли спати, відчинивши всі вікна, очікуючи на їх заміну. На ранок сморід погіршився, і далі була наша остання спроба комунікації з рецепцією. Вони, в свою чергу, розвели руками, виправдавши себе Полтвою. Все ж, навіть вищі сили від нас відвернулись, бо річка обрала саме нас як своїх жертв, бо в номерах наших друзів смороду не було. Провітрити кімнату також не вдалось, бо вікна нормально не відчинялись. Скоріш за все, вже були гості, які намагалися втекти з готелю, не зустрічаючись з рецепцією. Залишок дня пройшов більш-менш нормально. Не дивно, ми намагались якомога менше часу проводити в готелі. Але настав третій ранок. Пройшовши всі стадії прийняття неминучого, моя інша сусідка вирішила помитися. До всього вищесказаного додався ще й зламаний фен. Після декількох годин наших танців з бубном, фен запрацював. Щоб це відсвяткувати, ми пішли снідати. Страви виявилися достатньо смачними, і моя сусідка(та що провалились у ліжко), вдосталь поласувала ними, про що пізніше пошкодувала. Через деякий час після виселення, подруга повернулась до готелю, але зі сльозами на очах від нестерпного болю в животі. Ми, врешті, змогли вмовити портьє надати нам номер, щоб людина, яка тут отруїлася грибами хоча б полежала. Надали на годину. Отже. В принципі, готель чудовий. Мінус тільки в тому, що перед заселенням не попереджають, що це горрор-квест. Висновки...