🇨🇭⛪️ Гроссмюнстер (нім. Grossmünster) Великий кафедральний собор, найвідоміший символ швейцарської ділової столиці. Кожен, хто побував у Цюріху, запам'ятає величні сірі шпилі собору, що на березі Ліммата, його оригінальні вітражі, виконані швейцарським художником-авангардистом Аугусто Джакометті (1877-1947).

Переказ свідчить, що кінь імператора франків Карла Великого (742-814) впав навколішки перед могилою Фелікса і Регули, святих покровителів Цюріха. Святі мученики Фелікс і Регула, брат і сестра, мали постраждати в місті Октодорум (нині Мартіньї в кантоні Валі) разом із воїнами-християнами Фівейського легіону, очолюваного святим Маврикієм. Однак під час страти воїнів Маврикія їм вдалося втекти повз Гларуса в район Цюріха, де вони знову були схоплені римлянами, віддані суду та обезголовлені. Святі чудесним чином повстали, взяли свої голови і, піднявшись на гору на 40 кроків, з молитвою віддали дух Господу. На цьому місці і був зведений згодом храм Гроссмюнстер. Нещодавно проведені археологічні розкопки виявили римські поховання у фундаменті споруди. Церква Гроссмюнстер відіграла важливу роль у становленні протестантства у Швейцарії. Тут проповідував реформовану християнську віру суворий пастор Ульріх Цвінглі (1484-1531). Зараз зображення Цвінглі можна побачити на бронзових дверях роботи Отто Мунка. Починаючи з 1520 року, Цвінглі вів дискусії про основи християнства зі своєї пастирської кафедри в Гроссмюнстер, і, нарешті, в 1523 році влада Цюріха оголосила про вихід своєї церкви з-під влади Риму. Очевидно, протистояння гордого гельветського населення древнім римлянам, що почалося за часів Фелікса та Регули, продовжилося у Середньовіччі.

Реформи, започатковані Цвінглі і продовжені його наступником Генріхом Буллінгером, відбилися, перш за все, на строгості внутрішнього оздоблення храму: з 1524 з церкви зникли зображення святих, орган, скульптури.

У наші дні орнаментальні бронзові двері північного та південного порталів храму, рясно прикрашені скульптурними зображеннями святих та історичних діячів (роботи Отто Мунка 1935 та 1950 рр.), гостинно відчинені для відвідувачів з усього світу. Під склепіннями собору можна почути урочисті звуки органу. На стінах де-не-де ще проглядають напівстерті фрески. У центрі храму розташована величезна кам'яна ваза, в якій пахнуть жовті та білі лілії, наповнюючи церкву чудовим ароматом. Поруч на аналої завжди розкрито вражаючих розмірів рукописна Біблія. Підійшовши ближче, у хитромудрому візерунку готичного німецького в'язі я голосила: книга Плач Єремії, розділи 34-35.

Замість старовинних пандикаділ зі склепінь звисають електричні лампи циліндричної форми, не дозволяючи нам забути, яке нині століття на подвір'ї. Вітражі храму також твори Аугусто Джакометті. Різнобарвне світло струмує крізь оригінальні вітражні композиції на тему церковної історії, нагадуючи про те, що А.Джакометті ще за життя заслужив звання «майстра кольору».

Під вівтарною частиною розташована крипта, побудована в 1107 при єпископі Гебхард III. Гучною луною віддаються кроки відвідувачів під масивними стрілчастими склепіннями крипти. У найспекотніший літній опівдні тут панує холод. Вхід у підземну каплицю охороняє сам легендарний засновник Гроссмюнстера: імператор Карл Великий стискає меч, сидячи на кам'яному троні. Ця статуя імператора, створена в середині 15 століття, була поміщена в поглибленні вежі, що носить його ім'я, звідки колись правитель дивився на Ліммат. Пізніше статую в вежі замінили копією, а оригінал перенесено в крипту.