Church of St. Catherine — Attraction in Kyiv

Архимандритами назначались насельники Синайского монастыря. Один из насельников обители – иеродиакон Константин позже был хиротонисан во епископы и в 1788 г. был избран на Константинопольскую кафедру.

Другой насельник - иеромонах Иона впоследствии стал основателем Свято-Троицкого мужского монастыря в Киеве и был канонизирован как местночтимый святой Синодом УПЦ в 1994 г.

В 1929 г., во время сталинских гонений, храм в честь св. Екатерины, под надуманным предлогом "аварийного состояния", был разрушен, а монастырские сооружения национализированы и использовались под хозяйственные нужды.

В 1995 г. Национальным банком Украины (которому в июле 1995 г. решением Кабинета Министров Украины был передан монастырский комплекс) была воссоздана монастырская колокольня.

В июле 1999 г. между общиной св. вмц. Екатерины и Управлением НБУ по г. Киеву и Киевской области был подписан "Договор пользования нежилыми помещениями", согласно которому приход получил в бесплатное пользование "храмовое помещение" и комнату для размещения церковной канцелярии.

Первый молебен община совершила на престольный праздник (24 ноября / 7 декабря) 1999 г., а первую литургию - на Рождество Христово (25 декабря / 7 января)

В феврале 2001 г. руководство НБУ поставило вопрос об истечении срока аренды и, уклоняясь от пролонгации договора с общиной, воспрепятствовало проведению богослужений в храме.

После этого община, по благословению блаженнейшего Владимира митр. Киевского, совершала богослужение на улице перед закрытым храмом, а позднее распологалась в отдельно арендуемых помещениях на Подоле и Липском переулке.

Спустя пять лет, община получила возможность устроить домовую церковь в новоприобретенном помещении Центра богословских исследований (ЦБИ) по ул. Полупанова, 10. Второго апреля 2006 г., там была совершена первая литургия.

В общине действует огласительная школа, в помещении домовой церкви располагается экспозиция музея новомучеников и исповедников, общинная библиотека, а также офис ЦБИ.

15 декабря 2018 года настоятель храма взял участие в “Объединительном соборе”, и 17 декабря на Священном Синоде УПЦ был запрещен в служении, тем самым вышел из состава Украинской Православной Церкви.

Престольный праздник: День памяти вмц. Екатерины (24 ноября/7 декабря).

Настоятель - протоиерей Петр Зуев.

Богослужение: Вечернее: суббота, 16.00 (летом и в будни накануне праздников — 17.00). Литургия: воскресенье, 8.30 (если праздник приходится на рабочий день — 8.00). Акафист попеременно Новомученикам Русским и вмч. Пантелеимону после часов.

Службы проходят на греческом и церковнославянском языках.

Адрес: Домовая церковь св. Екатерины расположена по ул. Полупанова, 10, первый этаж, единственный вход с ул. Полупанова.

Вот такую нарыл информацию , о...

Усі, хто бував у Києві на Подолі, пам’ятають цю башту. Ну, чи майже усі. Сучасний Поділ без неї уявити важко. Але усі її сприймають ніби як так має бути. Стоїть собі та й стоїть, а що воно за башта – хто зна.

Будівництво тривало два роки. Хоч і греки були замовниками храму, але звели його у типовому стилі українського бароко (видно інших стилів будівельники тоді не знали). Храм був невеликий, але мав три бані. Йому відразу дали власну парафію, яку складали, звичайно, представники грецької громади.

У 1746 році грецьку парафію було перетворено на чоловічий монастир підпорядкований Синайській єпархії (тій, що і нині розташована у Єрусалимі). Його стали називати Греко-Синайським монастирем.

Прибутковий будинок відносять до найкращих будівель Києва початку 20 століття. Стилізований під ампір будинок має чітко продуману масштабність (стосовно площі) та багате скульптурне оздоблення. Зараз його, так само як і дзвіницю, займає Національний банк. За кошти цього підприємства була здійснена реставрація будівель, щоправда, грецьку громаду НБУ дещо обдурив, на думку самих греків, адже обіцяв віддати частину дзвіниці для богослужінь, та не виконав...

Храм Святої Катерини в Києві був заснований в 1738 грецькою громадою на землі, що належала грецькому купцеві Стіматі. У 1739-1741 замість дерев'яної каплиці збудували цегляну церкву. Спочатку церква мала типово українські риси, з трьома куполами. В кінці XIX ст. церква перебудована так, що лишився один верхній купол. У 1748 храм перетворений на чоловічий монастир, під керуванням архієпископії Синаю. За 150 років господарство перетворилося в великий комплекс споруд, що виходили фасадом на Контрактову площу і займали частину кварталу, обмеженого Іллінською, Борисоглібською й Олександрівською вулицями. У 1914 р. споруджено дзвіницю, яку ми зараз можемо бачити, а храм було знищено у 1929, а монастирські споруди націоналізували й використовували для господарських потреб. З 1995 комплекс споруд передано Національному банку України, який й відтворив дзвіницю. Наразі це одне зі службових...