Kokaldash Madrasah — Attraction in Tashkent

Тошкент шаҳрида сақланиб қолган мадрасалар орасида бугунги кунда Кўкалдош мадрасаси фаолият кўрсатиб келмоқда. Маълумотларга қараганда, ушбу мадраса шайбоний ҳукмдор Бароқхоннинг ўғли Дарвешхон Тошкент ҳокими бўлган даврда (1551-1575 йиллар) Қулбобо Кўкалдош томонидан бунёд этилган.

Мадраса асрлар давомида ўзининг тарихий-меъморий кўринишини, пурвиқорлигини йўқотмасдан қанчадан-қанча ўтмиш хотираларини бошидан ўтказиб келмоқда. Бу даргоҳдан минг-минглаб толиби илмлар зиё чашмаларидан баҳраманд бўлиб, илм дунёсининг давомийлигини сақлаб,ҳамма даврларда жамиятнинг етук олимлари, билимдон ходимлари сифатида фаолият юритишган. Ҳақиқатда Кўкалдош мадрасаси Тошкент шаҳрининг ўзига хос брендига айланиб улгурган тарихий меъморчилик обидасидир. Аммо Кўкалдош мадрасаси даврлар ўтиши билан ўзининг дастлабки кўринишини йўқотган. Хусусан, 1868, 1886, 1946, 1966 йилларда шаҳарда бўлган зилзилаларда мадрасанинг пештоқи ва юқори қаватларига қаттиқ шикаст етади.

Тарихий манбаларда келтирилишича, мадраса 38 ҳужрадан иборат бўлган. Баъзи маълумотларга кўра, мадраса XVIII асрнинг 30-йилларида карвонсарой сифатида фойдаланилган экан. Унинг карвонсарой сифатида фойдаланилганлиги мадрасанинг илм-маърифат маскани сифатидаги даражасини туширмайди. Бу зиё масканида илм мажлислари давом этган ва бошқа жойлардан келган олимлар кейинчалик ҳам Кўкалдош мадрасасида бошпана топиб қолганлиги кўплаб манбаларда келтирилган. Масалан, ўзбек адабиётининг йирик вакилларидан Муқимий мадрасада яшаб, таълим олган бўлса, Фурқат 1889-1891 йилларда, Ҳамза Ҳакимзода эса 1910-1911 йилларда бу масканда истиқомат қилиб, маълум муддат таҳсил кўрган. Машҳур тошкентлик шоир Хислат шу мадрасада ўқиган. Унинг яқин ижодий маслакдоши Сидқий Хондайлиқий ҳам Кўкалдош мадрасасида дарс олган. Бу ерда турли мушоиралар, жумладан, бедилхонликлар ташкил этилган.

Мадрасанинг икки қаватли бўлганлиги ва ҳужраларининг кўплиги туфайли узоқ жойлардан келган илм аҳллари билан бирга савдогарлар шаҳарнинг марказида, катта бозорнинг ёнида жойлашган мадраса хоналарида кўп ҳолларда бир неча кун яшаб ҳам қолишлиги мумкин бўлган. Шунингдек, талабалар ҳужраларда яшаб ўз билимлари мустаҳкамлаган, дарсларини тайёрлаган.Шаҳарнинг марказий қисмида жойлашган мадраса шаҳарликлар ва шаҳар меҳмонлари учун ўзига хос маёқ вазифасига ҳам эга бўлган.

Маълумотларга кўра, 1830-1831 йилларда Тошкент ҳокими Лашкар Бегларбегининг даврида мадрасанинг дарсхона ва масжид ўнгидаги нураб тўкила бошлаган зангори гумбазлари ва иккинчи қаватнинг ғиштлари кўчириб олиниб, ҳозирги кунда бузилиб кетган Бегларбеги мадрасаси (бозорнинг юқори қисмида)нинг қурилишида ишлатилган экан.

Архив ҳужжатларида 1872 йили мадраса вақфида 321 та дўкон бўлгани қайд этилган. Мадраса иш бошқарувчиси, яъни мутавалли умумий даромадни мударрисларга, сўфига, ичимлик суви билан таъминловчи мешкобчига, сартарошга, талабаларга ва мадрасада истиқомат қилиб турган усталар, мусофирларга тақсимлаб берган. Ҳатто, уйсиз ғариб ва ночорлар ҳам мадрасанинг бир қисмидан қўним топган.

1902-1903 йилларда Тошкент шаҳри аҳолисининг хайрия маблағлари ҳисобидан таъмирлаш ишлари олиб борилади. Маблағ етишмаслиги сабабли таъмирлаш ишлари тўхтаб қолиб, ёдгорлик ўзининг аввалги асл ҳолатига қайтаришнинг иложи бўлмади.

Мадрасада тафсир, ҳадис, ақоид, фиқҳ, тасаввуф кабиларга оид илмлар асосий фан сифатида ўқитилган. Шунингдек, адабий, табиий, ижтимоий ва аниқ фанларга йўналтирилган соҳаларда ҳам сабоқ бериб келинган. Нақлий илмлар асосий мутахасислик фанлари сифатида ўқитилган. Чунки маъмурий ва ҳуқуқ тизимларида иш олиб бориш учун бу илмларни яхши ўзлаштирган бўлиши лозим эди.

Совет даврида шаҳардаги меъморчилик обидалари қаровсиз қолдирилди. Шу сабабли бошқа ёдгорликлар қатори Кўкалдош мадрасаси ҳам хароба кўринишга келиб қолди. Фақат 1954 йилда оз-моз таъмирлаш ишлари олиб борилган. Аммо Кўкалдош мадрасасини таъмирлаш баҳонаси билан унинг ёнида жойлашган Хўжа Аҳрор мадрасаси “қурбон” бўлган. Сабаби унинг ғиштларини Кўкалдош мадрасасини таъмирлаш учун...

Kukeldash Madrasah

Kukeldash Madrasa is one of the most iconic historical landmarks in Tashkent. It was built in 1570, as a prominent Islamic educational institution, during the reign of the Shaybanid dynasty by the vizier Dervish Khan, known as Kukeldash, close to the Tashkent sultans Barak-Khan and Darwish Khan. The vizier was nicknamed "kukeltash," meaning "foster-brother" of the Khan.

The madrasa is a fine example of traditional Central Asian architecture: an extensive courtyard, surrounded by two-story student cells built on hujras (student rooms), and a mosque in the corners, with its impressive façade and the large entrance portal. The elegant structure was designed for teaching Islamic theology and for housing scholars and students from across the region.

Over the centuries, Kukeldash Madrasa has witnessed dramatic changes. It has served various roles, including a fortress, caravanserai, and even a museum under Soviet rule. It is here that were thrown, from the top of the parapet, the adulterous women who were imprisoned in a sewn sackcloth and fell on the ground of the place strewn with sharp stones. This penalty was abolished in 1865 when the Russians arrived.

Today, Kukeldash Madrasa remains a functioning religious site and a key stop for visitors exploring the historic heart...

La madrasa Kukeldash en Tashkent, situada cerca del famoso bazar Chorsu en el Casco Antiguo, es uno de los lugares históricos más famosos de la capital uzbeka.

La madraza Kukeldash de Tashkent fue construida bajo la dinastía Shaybánida por el visir Dervish Khan en 1570. Debido a su estrecha relación con el gobernante, el kan era más conocido por su apodo "Kukeldash", que significa "hermano de leche", y por ello la madrasa construida por él pasó a llamarse Kukeldash. La estructura terminada, rica en decoración y repleta de mayólica azul celeste, rivalizaba con la mejor arquitectura de Samarcanda y Bujará.

La madrasa formaba parte de la plaza principal de la ciudad de Tashkent, entonces llamada Registán, y en un principio estaba destinada a la enseñanza religiosa. Sin embargo, a lo largo de su historia, la madraza Kukeldash fue reutilizada, abandonada y reconstruida en numerosas ocasiones. En el siglo XVII, la madrasa se utilizó como caravansar para mercaderes ambulantes y, en los años siguientes, las dos torres que coronaban el portal de entrada se derrumbaron debido al abandono.

En el siglo XIX, la madrasa sufrió más daños cuando se utilizó como refugio de los khanes de Kokand durante disturbios civiles e invasiones enemigas. Incluso se llevaron a cabo ejecuciones públicas en Kukeldash hasta mediados del siglo XIX, ya que las mujeres sospechosas de adulterio eran cubiertas con una bolsa y arrojadas desde el alto portal de entrada a la calle adoquinada de abajo. El mal uso continuado de Kukledash, junto con varios terremotos y dificultades económicas en el siglo XIX, dejaron la madrasa en mal estado. Los esfuerzos de restauración consiguieron salvar el edificio, pero apenas dejaron intacto su aspecto original.

Bajo el régimen soviético de mediados del siglo XX, la madraza Kukeldash se utilizó para exposiciones museísticas ateas, un irónico contraste con los bellos muros orientales de la antigua institución. A finales de la era soviética, la madrasa albergó el Museo de Instrumentos Nacionales de Uzbekistán, pero sólo después de la independencia de Uzbekistán se prestó la debida atención a la restauración a gran escala del histórico Registán de Tashkent, incluida la madrasa Kukeldash.

La restauración de la madraza se basó en fotografías de la década de 1880 que mostraban un gran patio enmarcado por hujras (celdas) tradicionales de dos pisos que servían de vivienda a los estudiantes. Las zonas habitables comunicaban con aulas, una mezquita y salones abiertos, en uno de los cuales hay una inscripción que reza: "La muerte es inevitable, pero el trabajo realizado por una persona es inmortal". El portal principal de entrada tiene 20 metros de altura y fue completamente restaurado y decorado con pinturas de mayólica en tonos tradicionales de blanco, azul y ocre. Las ventanas de la madrasa están adornadas con rejas decorativas en las que se han grabado los nombres de Alá y del profeta Mahoma. Desde las dos torres situadas en el borde del portal, los almuédanos invitan a los musulmanes a la oración cinco veces al día. La madraza Kukeldash, restaurada, vuelve a funcionar como instituto religioso, equipado hoy con aulas, salas de informática, una sala especial para aprender caligrafía, una gran biblioteca, un gimnasio, una cafetería y un dormitorio. Cada año, más de 100 estudiantes son admitidos por concurso en un programa de 4 años. Tras graduarse en la madrasa, los alumnos tienen la opción de ser destinados a una de las mezquitas de Uzbekistán o de continuar sus estudios en una universidad laica.

A pesar de ser un activo centro de enseñanza, la madraza Kukeldash de Tashkent permanece abierta al público. Los visitantes son bienvenidos a recorrer su jardín, conocer su historia y sus leyendas y admirar la arquitectura de estilo tradicional, que a pesar de haber sido restaurada recientemente sigue evocando recuerdos del pasado medieval...